Танюк Леонід Степанович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леоні́д Степа́нович Таню́к, Лесь Танюк — заслужений діяч мистецтв України (11.1995); ВР України, заступник голови Комітету з питань культури і духовності (з 07.2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з 04.2006); голова Нац. спілки театр. діячів України (з 1992); голова Всеукр. товариства «Меморіал» ім. В.Стуса (з 1992); заступник голови НРУ (з 03.1999), член Політради НРУ (з 03.1999), член Центр. проводу НРУ (з 03.1992); член Нац. комісії України у справах ЮНЕСКО (з 11.1995); голова Всеукр. комітету з підготовки суду над КПРС-КПУ за злочини тоталітаризму «Нюрнберґ-2» (з 1996); проф. Київ. держ. університету театру, кіна і телебачення ім. І.Карпенка-Карого.
[ред.] З біографії
Н. 08.07.1938 (с. Жукин, тоді Димерський район, Київська область); українець; батько Стефан Самійлович (1901—1982) — учитель укр. мови і літератури; мати Наталя Миколаївна (1902—1969) — учителька іноземних мов; дружина Неллі Корнієнко (1939) — д.мистецтвозн., чл.-кор. АМУ, директор Держ. театр. центру Курбаса; дочка Оксана (1964) — театрознавець.
Освіта: Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, режисерський факультет (1963), режисер театру і кіна.
Закінч. школу в Луцьку, працював ливарником-формувальником на заводі, закінчив культОсвіта технікум, працював актором у Волин. облдрамтеатрі. 1958-63 — студ., Київ. театр. інститут. 1959-63 — президент Клубу творчої молоді (м. Київ), навколо якого гуртувалися І.Світличний, А.Горська, В.Стус, В.Чорновіл та ін. Ставив спектаклі у Львів. укр. драм. театрі, Одес. театрі ім. Революції, Харків. театрі ім. Шевченка. Через переслідування з боку місцевої влади виїхав до Москви. 1965-86 — ставив спектаклі у ЦДТ, МХАТі, театрах ім. Станіславського, ім. Пушкіна, ім. Московської ради. Вів правозахисну діяльність. 06.1986-04.88 — гол. реж., Київ. молодіжний театр. Звільнений без права на режисуру. Потім — на творчій роботі, на кер. посадах у Сп. театр. діячів. 06.1990-05.94 — голова Комісії ВР України з питань культури та духовного відродження.
Понад 50 вистав: «Маклена Граса», «Патетична соната» М.Куліша, «Ніж у сонці» за І.Драчем, «Матінка Кураж» за Б.Брехтом, «В день весілля» В.Розова, «Казки О.Пушкіна», «Месьє де Пурсоньяк» за Мольєром, «Принц і жебрак» за М.Твеном, «Вдова полковника» Ю.Смуула, «Диктатура совісті» М.Шатрова; реж. фільму «Десята симфонія», сценарист «Голод-33», автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження.
Депутат Верховної Ради України 1-го скликання з 03.1990 (2-й тур) до 04.1994, Ватутінський виборчий округ № 3, м. Київ. На час виборів: Київ. відд. Сп. театр. діячів України, заступник голови, реж. Входив до Нар. ради (1992 — голова), фр. НРУ.1-й тур: з'яв. 69.3 %, за 31.7 %. 2-й тур: з'яв. 61.0 %, за 44.7 %. 9 суперн. (осн. — В. В. Таран (Терен), н. 1941, член КПРС, Сп. письм. України, письменник, 1-й тур — 20.4 %, 2-й тур — 38.7 %).
Депутат Верховної Ради України 2-го скликання з 03.1994 (1-й тур) до 04.1998, Дрогобицький виборчий округ № 267, Львів. обл., висун. НРУ. Заступник голови Комітету з питань культури і духовності (06.1994-04.98). член фракції НРУ. На час виборів: ВР України, голова Комісії з питань культури та духовного відродження; член НРУ. 1-й тур: з'яв. 84.9 %, за 58.56 %. 11 суперн. (осн. — Чебаненко О.І., н. 1947; санаторій «Дніпро», гол. лікар; 1-й тур — 8.12 %).
Депутат Верховної Ради України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 166, Терноп. обл. З'яв. 92.1 %, за 34.8 %, 17 суперн. На час виборів: нар. деп. України, член НРУ. 03.1998 — кандидат в народні депутати України від НРУ, № 11 в списку. член фракції НРУ (05.1998-02.99); уповноваж. представник фракції НРУ (першої) (з 03.1999; з 04.2000 — фракція НРУ); голова Комітету з питань культури і духовності (з 04.1998).
Депутат Верховної Ради України 4-го скликання 04.2002-04.06 від блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 12 в списку, член НРУ. член фракції «Наша Україна» (05.2002-09.05), уповноваж. пред. фракції НРУ (09.2005-04.06), голова Комітету з питань культури і духовності (06.2002-04.06).
Депутат Верховної Ради 5-го скликання з 04.2006 від Блоку «Наша Україна», № 14 в списку, член НРУ.
Автор понад 600 публікацій на теми культури, політики, мист., зб. поезій «Сповідь» (1968); книг: «Марьян Крушельницкий» (1974), «Хроніка опору» (1991), «Хто з'їв моє м'ясо?» (1994), «Монологи» (1994), «Як рубали фермерів під корінь» (1994), «Парастас» (1998), «Quo vadis, Україно?», «Кому закони не писані?», «Твори у 3-х томах. Слово. Театр. Життя»; упоряд. і автор статей в книгах: «М.Куліш. Твори в 2-х т.» (1990), «Лесь Курбас. Статті і спогади» (1987), «Вячеслав Чорновіл. Пульс української незалежності» (2000); перекл. творів Шекспіра, Мольєра, Брехта, Піранделло, Апполлінера, роману Дж. Кері «Улюбленець слави», Ж.Кесселя «Лев», Г.Креґа «Про мистецтво театру» (1974) та ін. Один з ініціаторів створення Антикомуністичного антиімперіалістичного фронту. 1989-92 — співголова Всеукр. товариства «Меморіал» ім. В.Стуса.
Почес. проф. Харків. інституту культури (1992). Орден ім. В.Стуса (2002, «Меморіал»). Лауреат премії СТД (1990), почесна нагорода Союзу «Чорнобиль» «За гуманізм» (1996). Орден князя Ярослава Мудрого V (07.1998), IV ст. (03.2005).
Володіє нім., франц., анґл. мовами.
Захопл.: театр, література, музика.
[ред.] Дивись також
- Українське добровільне культурно-просвітницьке правозахисне благодійне товариство «Меморіал» імені Василя Стуса
- Спілка театральних діячів України
