Танюк Леонід Степанович

Лесь Танюк

Леоні́д Степа́нович Таню́к або по-простому: Лесь Танюк (*8 липня 1938, Жукин, тоді: Димерський район, Київська область) — режисер театру і кіно, професор Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України (1995), Народний артист України (2008). Депутат Верховної Ради України 1-5 скликання: заступник голови Комітету з питань культури і духовності (з 07.2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з 04.2006); голова Національної спілки театральних діячів України (з 1992); голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса (з 1992); заступник голови НРУ (з 03.1999), член Політради НРУ (з 03.1999), член Центрального проводу НРУ (з 03.1992); член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з 11.1995); голова Всеукраїнського комітету з підготовки суду над КПРС-КПУ за злочини тоталітаризму «Нюрнберґ-2» (з 1996).

З біографії

Українець; батько Стефан Самійлович (1901—1982) — учитель української мови і літератури; мати Наталя Миколаївна (1902—1969) — учителька іноземних мов; дружина Неллі Корнієнко (1939) — доктор мистецтвознавства, член-кореспондент АМУ, директор Державного театртеатрального центру Курбаса; дочка Оксана (1964) — театрознавець.

Освіта

Закінчив школу в Луцьку, працював ливарником-формувальником на заводі, закінчив культ-освітній технікум, працював актором у Волинському облдрамтеатрі. 1958-63 — студент Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого, режисерський факультет. 1959-63 — президент Клубу творчої молоді (м. Київ), навколо якого гуртувалися І. Світличний, А. Горська, В. Стус, В. Чорновіл та ін. Ставив спектаклі у Львівському українському драматичному театрі, Одеському театрі ім. Революції, Харківському театрі ім. Шевченка.

Через переслідування з боку місцевої влади виїхав до Москви. 1965-86 — ставив спектаклі у ЦДТ, МХАТі, театрах ім. Станіславського, ім. Пушкіна, ім. Московської ради. Вів правозахисну діяльність. 06.1986-04.88 — головний режисер Київськог молодіжного театру. Звільнений без права на режисуру. Потім — на творчій роботі, на керівних посадах у Спілці театральних діячів. 06.1990-05.94 — голова Комісії ВР України з питань культури та духовного відродження.

Вистави

Понад 50 вистав: «Маклена Граса», «Патетична соната» М.Куліша, «Ніж у сонці» за І.Драчем, «Матінка Кураж» за Б.Брехтом, «В день весілля» В.Розова, «Казки О.Пушкіна», «Месьє де Пурсоньяк» за Мольєром, «Принц і жебрак» за М.Твеном, «Вдова полковника» Ю.Смуула, «Диктатура совісті» М.Шатрова; реж. фільму «Десята симфонія», сценарист «Голод-33», автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження.

Депутат ВР

Депутат Верховної Ради України 1-го скликання з 03.1990 (2-й тур) до 04.1994, Ватутінський виборчий округ № 3, м. Київ. На час виборів: Київ. відд. Спілки театральних діячів України, заступник голови, реж. Входив до Народної ради (1992 — голова), фр. НРУ.1-й тур: з'яв. 69.3 %, за 31.7 %. 2-й тур: з'яв. 61.0 %, за 44.7 %. 9 суперн. (осн. — В. В. Таран (Терен), н. 1941, член КПРС, Сп. письм. України, письменник, 1-й тур — 20.4 %, 2-й тур — 38.7 %).

Депутат Верховної Ради України 2-го скликання з 03.1994 (1-й тур) до 04.1998, Дрогобицький виборчий округ № 267, Львів. обл., висун. НРУ. Заступник голови Комітету з питань культури і духовності (06.1994-04.98). член фракції НРУ. На час виборів: ВР України, голова Комісії з питань культури та духовного відродження; член НРУ. 1-й тур: з'яв. 84.9 %, за 58.56 %. 11 суперн. (осн. — Чебаненко О. І., н. 1947; санаторій «Дніпро», гол. лікар; 1-й тур — 8.12 %).

Депутат Верховної Ради України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 166, Терноп. обл. З'яв. 92.1 %, за 34.8 %, 17 суперн. На час виборів: нар. деп. України, член НРУ. 03.1998 — кандидат в народні депутати України від НРУ, № 11 в списку. член фракції НРУ (05.1998-02.99); уповноваж. представник фракції НРУ (першої) (з 03.1999; з 04.2000 — фракція НРУ); голова Комітету з питань культури і духовності (з 04.1998).

Депутат Верховної Ради України 4-го скликання 04.2002-04.06 від блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 12 в списку, член НРУ. член фракції «Наша Україна» (05.2002-09.05), уповноваж. пред. фракції НРУ (09.2005-04.06), голова Комітету з питань культури і духовності (06.2002-04.06).

Депутат Верховної Ради 5-го скликання 04.2006-04.2007 від Блоку «Наша Україна», № 14 в списку, член НРУ.

Автор

Автор понад 600 публікацій на теми культури, політики, мист., зб. поезій «Сповідь» (1968); книг: «Марьян Крушельницкий» (1974), «Хроніка опору» (1991), «Хто з'їв моє м'ясо?» (1994), «Монологи» (1994), «Як рубали фермерів під корінь» (1994), «Парастас» (1998), «Quo vadis, Україно?», «Кому закони не писані?», «Твори у 3-х томах. Слово. Театр. Життя»; упоряд. і автор статей в книгах: «М.Куліш. Твори в 2-х т.» (1990), «Лесь Курбас. Статті і спогади» (1987), «В'ячеслав Чорновіл. Пульс української незалежності» (2000); перекл. творів Шекспіра, Мольєра, Брехта, Піранделло, Апполлінера, роману Дж. Кері «Улюбленець слави», Ж.Кесселя «Лев», Г.Креґа «Про мистецтво театру» (1974) та ін. Один з ініціаторів створення Антикомуністичного антиімперіалістичного фронту. 1989-92 — співголова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.

Почесні звання

Почесний професор Харківського інституту культури (1992). Орден ім. В. Стуса (2002, «Меморіал»). Лауреат премії СТД (1990), почесна нагорода Союзу «Чорнобиль» «За гуманізм» (1996). Орден князя Ярослава Мудрого V (07.1998), IV ст. (03.2005).

Володіє німецькою, французькою, англійською мовами.

Захоплення: театр, література, музика.

Див. також

• Українське добровільне культурно-просвітницьке правозахисне благодійне товариство «Меморіал» імені Василя Стуса
• Спілка театральних діячів України

Посилання

• Персональний сайт
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С»
• Лесь Танюк: шлях до культурної еліти