Танєєв Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Іванович Танєєв

Сергій Іванович Танєєв (13 (25 листопада) 1856, Володимир — 6 (19 червня) 1915, Дюдьково) — російський композитор, піаніст, педагог, вчений, громадський діяч.

Біографія[ред.ред. код]

1875 року закінчив Московську консерваторію у Миколи Рубінштейна (фортепіано) і Петра Чайковського (композиція). Виступав у концертах як піаніст-соліст й ансамбліст. Перший виконавець багатьох фортепіанних творів Чайковського, виконавець власних творів. З 1878 по 1905 роки працював у Московській консерваторії (з 1881 професор), де вів класи гармонії, інструментування, фортепіано, композиції, поліфонії, музичної форми, в 1885—1889 директор.

1905 року залишив консерваторію в знак протесту проти консервативних методів керівництва. Продовжував займатися з учнями приватно. Був одним із засновників і педагогів Народної консерваторії (1906), брав участь у роботі Пречистинських курсів для робітників, вивчав музичний фольклор.

Переконаний послідовник класики (у його музиці знайшли втілення традиції Михайла Глінки, Петра Чайковського, а також Йоганна Себастьяна Баха, Людвіга ван Бетховена), Танєєв передбачив багато тенденцій музичного мистецтва XX століття. Його творчість відзначена глибиною й шляхетністю задумів, високою етичністю й філософською спрямованістю, стриманістю висловлення, майстерністю тематичного й поліфонічного розвитку. У своїх творах він тяжів до морально-філософської проблематики. Така, наприклад, його єдина опера «Орестея» (за Есхілом, 1894) — зразок втілення античного сюжету в російській музиці. Його камерно-інструментальні твори (тріо, квартети, квінтети) належать до найкращих зразків цього жанру в російській музиці. Один із творців лірико-філософської кантати в російській музиці («Іоанн Дамаскін», «По прочитанні псалма»). Відродив популярний у російській музиці XVII-XVIII ст. жанр хору a cappella (автор більше 40 хорів). В інструментальній музиці особливе значення надавав інтонаційній єдності циклу, монотематизму (4-а симфонія, камерно-інструментальні ансамблі).

Книга С. І. Танєєва з дарчим надписом автора

Створив унікальну працю — «Рухомий контрапункт строгого письма» ("Подвижной контрапункт строгого письма") (1889—1906) і його продовження — «Вчення про канон» («Учение о каноне») (кінець 1890-х рр.-1915).

Як педагог, Танєєв домагався підняття професійного рівня музичної освіти в Росії, боровся за високий рівень музично-теоретичної підготовки студентів консерваторії всіх спеціальностей. Створив композиторську школу, виховав багатьох музикознавців, диригентів, піаністів (продовжуючи фортепіанні традиції Миколи Рубінштейна). Серед учнів: Сергій Рахманінов, Олександр Скрябін, Микола Метнер, Рейнгольд Глієр, Костянтин Ігумнов, Г. Е. Конюс, Б. Л. Яворський.

Твори[ред.ред. код]

  • Опера «Орестея» (1-я постановка — 1895, Петербург)
  • Кантати «Іоанн Дамаскин», «По прочитанні псалма» й ін.
  • 4 симфонії (1874-1898), увертюри, концерт для фортепіано з оркестром
  • Камерно-інструментальні ансамблі (20) — тріо (в т. ч. фортепіанне, 1908), струнні квартети, квінтети (в т. ч. фортепіанний, 1911)
  • Для фортепіано — Прелюдія й фуга й ін.
  • Хори a cappella («Восход солнца», «Посмотри какая мгла», «Развалину башни» та ін.)
  • Камерно-вокальні ансамблі з фортепіано й a cappella
  • 55 романсів

Посилання[ред.ред. код]