Тапір чепрачний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тапір чепрачний
Тапір чепрачний, або малайський тапір, (Tapirus indicus)
Тапір чепрачний, або малайський тапір, (Tapirus indicus)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
- Білатеральні (Bilateria)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
- Чотириногі (Tetrapoda)
- Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Лавразіотерії (Laurasiatheria)
Ряд: Непарнокопитні або непарнопалі (Perissodactyla)
Родина: Тапірові (Tapiridae)
Рід: Тапір (Tapirus)
Вид: Тапір чепрачний або
малайський тапір

Біноміальна назва
Tapirus indicus
(Desmarest, 1819)
Вид
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tapirus pinchaque
Fossilworks: 92242[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных 92242[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных

Тапі́р чепра́чний, малайський тапір (лат. Tapirus indicus) — ссавець роду тапір родини тапірові ряду непарнокопитних. Єдиний азійський вид тапірів. Через своєрідний вигляд у Таїланді цю тварину називають p'somm-sett, тобто «помісь»; за легендою творець створив тапіра з частин тіл тварин, що залишилися (Sanborn and Watkins 1950).

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Найбільший серед тапірів: довжина тіла 1,8—2,4 м, висота в плечах 0,75—1 м, маса 250—320 кг. Максимальна відома вага досягала 540 кг. Самки зазвичай більше за самців. Чепрачний тапір легко відрізняється за великою сірувато-білою плямою (чепраку) на спині та боках. Решта шерсті забарвлена в чорний або темно-бурий колір, виняток становить біла кайма на кінчиках вух. Не зважаючи на контрастність, таке забарвлення є захисним — у темряві тапір немовби втрачається, помітною залишається лише біла пляма, що заважає хижакам пізнати здобич за контурами. Дитинчата мають звичайний для молодняку тапірів смугасто-плямисте забарвлення, і лише у віці 4—7 місяців світлі плями і смуги зникають і утворюється чепрак. Шерсть у чепрачного тапіра коротка і рідка; грива відсутня. Шкіра на голові і загривку досягає товщини 2,5 см, захищаючи шию тапіра від зубів хижаків і від травм під час пересування густим підліском (Lekagul and McNeely 1977).

У решті чепрачний тапір схожий на інших представників родини. Це масивна тварина з короткими, але могутніми кінцівками; зовні незграбна, але рухома. Хвіст короткий, 5—10 см завдовжки. Вушні раковини маленькі. На морді невеликий гнучкий хобот, утворений носом і верхньою губою. Очі маленькі, овальні, коричневі; у чепрачних тапірів частіше, ніж у інших видів, зустрічається помутніння рогівки, що додає очам голубуватий відтінок. Часто поєднується з виразкою рогівки. Точна етіологія цього захворювання невідома; імовірно, його викликають травми. Проте поганий зір компенсується сильним нюхом і слухом. Пальці закінчуються копитами; на передніх ногах по 4, на задніх — по 3 пальці, найбільший з яких, — середній.

Серед чепрачних тапірів зустрічаються особи-меланисти з повністю чорним забарвленням. У 1924 р. чорний тапір був відправлений до зоопарку Роттердама, де його класифікували як підвид Tapirus indicus var. brevetianus на честь капітана, що відкрив його, К. Бреве. У 2000 р. двох чорних тапірів спостерігали в заповіднику Jerangau Forest Reserve (Малайзія).

Розповсюдження[ред.ред. код]

Чепрачний тапір поширений в південній і центральній частинах о. Суматра, в Малайзії, М'янмі і Таїланді від провінції Так до півострова Малакка. Можливо, також мешкає в південних частинах Камбоджі, В'єтнаму і Лаосу, хоча достовірних відомостей про це немає. В цілому, тапір як і раніше зустрічається у межах свого історичного ареалу, який, проте, став сильно фрагментованим.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Карта розповсюдження чепрачного тапіра на 2003 р. (темно-зеленим кольором відмічений сучасний ареал)

Чепрачний тапір — потаємна нічна тварина, яка вважає за краще триматися в густих дощових лісах. Відомі сезонні міграції — під час сухого сезону тапіри зустрічаються в низинах, тоді як під час сезону дощів — в гористих місцевостях. Так, на Суматрі тапірів спостерігали в горах на висотах до 1 500—1 200 м над рівнем моря (Ngampongsai, Santiapilli & Ramono 1989). Інші міграції пов'язані з лісовими пожежами і кормовими умовами, що погіршуються; у Таїланді тапіри в сухий сезон переселяються з листопадних у вічнозелені ліси. В умовах освоєння первісних лісів тапіри все частіше почали зустрічатися на вирубках, узліссях і на плантаціях. Тапірів виявляли навіть недалеко від таких крупних міст Малайзії, як Серембан і Куантан (DWNP 1994, 1995).

Годуються в основному після заходу і перед світанком, іноді виходячи на відкриті місця і на поля. Тапіри — нежуйні травоїдні тварини. Харчуються головним чином молодим листям (86.5 % раціону) і пагонами, рідше травою, плодами, мохами, в цілому споживаючи загалом 115 видів рослин. Певних кормових місць не мають. Під час неспання тапір пересувається лісом, опустивши хобот до землі; часто йде зигзагами. Прокладають в лісі добре помітні стежки, які мітять, розбризкуючи сечу.

Тапіри — переважно одиночні тварини; при зустрічі з родичами поводяться агресивно. Раніше вважалося, що тапіри утворюють пари тільки на час спаровування. Проте незалежні спостереження на Суматрі, в Белізі, Коста-Ріці Еквадорі і Бразилії виявили, що дорослі тапіри всіх чотирьох видів часто зустрічаються парами (Todd & Matola 1998). При зустрічі з людьми намагаються сховатися, проте при необхідності люто захищаються. Між собою спілкуються за допомогою пронизливих криків і своєрідних свистів.

Чепрачні тапіри люблять прохолоду і завжди живуть поблизу від води, в сирих болотистих лісах із струмками і стоячими водоймищами. Прокладені ними стежки часто виходять до водопоїв. Чудово плавають і пірнають, у спекотні дні вважають за краще проводити у воді; можуть, повністю занурившись, ходити дном водойми. Регулярно приймають грязьові ванни, щоб позбавитися від кліщів та інших паразитичних комах. При небезпеці тапіри досить швидко бігають; здатні підійматися на круті схили горбів і гір. За значні розміри єдиними їх хижаками в природі є тигри.


Розмноження[ред.ред. код]

Спаровування відбувається в квітні-травні, рідше в червні, і супроводжується певним шлюбним ритуалом. Збуджені тапіри видають свистячі звуки, кружляють навколо один одного, кусають один одного за вуха і боки. За деякими даними, в період розмноження не самець відшукує самку, а самка — самця. Вагітність продовжується 390—407 днів; самки приносять по 1 дитинчаті вагою 6,8—10 кг (найбільші показники в родині). Дитинчата чепрачного тапіра ростуть швидше, ніж у інших тапірів, досягаючи дорослих розмірів і стаючи самостійними в 6—8 місяців. Тоді ж плямисте дитяче забарвлення у них змінюється на доросле.

Статевої зрілості досягають до 2,8—3,5 років.

Тривалість життя до 30 років.

Статус популяції[ред.ред. код]

У зв'язку з вирубкою і іншим освоєнням лісів чисельність чепрачних тапірів швидко падає. Так, на Суматрі за останніх 40 років було втрачено понад 50% лісів, і велика частина уцілілих ділянок знаходиться за межами ареалу проживання чепрачного тапіра. В межах ареалу збереглося менше 10 % відповідних для тапіра місцепроживань, і велика їх частина піддалася деградації (Van Strien 2001). У Таїланді, де площа лісів скоротилася з 57 % території в 1961 р. до 10-13 % (Rabinowitz 1991), ситуація йде ще гірше. Тут місцепроживання тапірів обмежені заповідникам в західній і південній частинах країни. У Малайзії, де ліси займають до 44 % території, положення тапірів відносно стабільне.

Тапірів також переслідують за знищення посівів (особливо кукурудзяних полів) і шкоду, що заподіюється плантаціям каучуконосів і олійних пальм. М'ясо, схоже на свинину, іноді уживається в їжу в немусульманських частинах ареалу. Проте в більшості випадків вбивство тапірів є випадковим. Тапіри є об'єктом вилову і нелегальної торгівлі. Вони легко приручаються, утримуються і розмножуються в зоопарках.

Точна чисельність виду і тенденції її зміни невідомі через важкодоступні місця проживання чепрачного тапіра. Очевидно, що вона скорочується пропорційно вирубці тропічних дощових лісів в південно-східній Азії. В наш час[Коли?] чепрачний тапір занесений в списки Міжнародної Червоної книги із статусом «уразливий вигляд» (Vulnerable).

  1. а б в Fossilworks