Тарасюк Ігор Григорович
| Тарасюк Ігор Григорович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 травня 1967 (56 років) Львів, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Посада | народний депутат України[1] і народний депутат України[2] |
| Партія | НРУ |
| Нагороди |
 |
Тарасюк Ігор Григорович (нар. 10 травня 1967, Львів, Українська РСР, СРСР) — український політик, співвласник Миронівського хлібопродукту.
Спільно з Юрієм Косюком був підрядником Нафтогазу в газових бартерних схемах з Туркменистаном.
У 2005–2010 — керівник Державного управління справами в адміністрації президента Віктора Ющенка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 10 травня 1967 у Львові.
У 1989 закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «інфрмаційно-вимірювальна техніка» (інженер-електрик).
1989–1992 інженер-електрик заводу «Катіон» (Хмельницький).
1992 — 1993 виконавчий директор комерційно-виробничої фірми «Поступ» (Хмельницький).
1993 — 1994 начальник зовнішньо-економічного відділу, генеральний директор ТОВ «Реммаш» (Хмельницький).
1994 — 1996 заступник голови правління банку «Агрос» (Хмельницький).
Політична діяльність[ред. | ред. код]
1996 — 1998 помічник голови Тернопільської обласної державної адміністрації, начальник управління з питань енергоресурсів та енергозабезпечення, начальник управління матеріально-технічного та енергоресурсів Тернопільської облдержадміністрації.
З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання.
З квітня 2002 по березень 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 167 Тернопільська область.
У 2005–2010 — керівник Державного управління справами в адміністрації президента Віктора Ющенка[3][4].
З 1988 — член Української Гельсінської спілки. Один із засновників Хмельницької крайової організації НРУ. З 1999 — член Центрального проводу Української народної партії (лідер — Юрій Костенко).
Спільно з Косюком був підрядником Нафтогазу в газових бартерних схемах з Туркменистаном[5].
Лобіював призначення аграрного міністра Юрія Мельника в трьох урядах.[6]
Бізнес[ред. | ред. код]
Співвласник Миронівського хлібопродукту[5].
Кримінальне провадження[ред. | ред. код]
22 березня 2017 року Рішенням Печерського суду міста Києва заарештовано помешкання Ігоря Тарасюка на вимогу Генеральної прокуратури України.[7]
Родина[ред. | ред. код]
Дружина Ольга Володимирівна (* 1977). Донька Юлія (* 1996).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ Указ Президента України від 1 квітня 2005 року № 572/2005 «Про призначення І. Тарасюка Керівником Державного управління справами»
- ↑ Указ Президента України від 24 лютого 2010 року № 241/2010 «Про звільнення І. Тарасюка з посади Керівника Державного управління справами»
- ↑ а б http://delo.ua/opinions/igor-tarasjuk-my-otmyli-organ-2760/ Игорь Тарасюк: Мы «отмыли» этот орган
- ↑ http://www.pravda.com.ua/articles/2009/06/23/4043740/ Таємна вечеря Арсенія Яценюка
- ↑ Суд заарештував будинок Ігоря Тарасюка /Цензор. Нет, 29.03.2017/
Джерела[ред. | ред. код]
|
- Народились 10 травня
- Народились 1967
- Уродженці Львова
- Випускники Львівської політехніки
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Керівники Державного управління справами
- Члени НРУ
- Народні депутати України 3-го скликання
- Народні депутати України 4-го скликання
- Державні діячі України під кримінальним переслідуванням