Ян-Амор Тарновський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Амор Тарновський
пол. Jan Amor Tarnowski
Народився 1488(1488)
Та́рнів
Помер 16 травня 1561(1561-05-16)
Вевюрка
Поховання Тарнів
Країна  Королівство Польське
Діяльність воєначальник, магнат
Відомий завдяки засновник Тернополя
Знання мов польська
Учасник Московсько-литовська війна 1507—1508, Московсько-литовська війна 1512—1522, Битва під Оршею, Польсько-тевтонська війна, Битва під Обертином, Литовсько-московська війна 1534—1537, Облога Стародуба (1535) і Війна кокоша
Magnum opus Consilium rationis bellicaed
Титул граф[d]
Посада Краківський каштелян, руські воєводи, великий гетьман коронний[1], Краківський воєвода[d], Сандомирський воєвода, сандомирський старостаd, каштелян войніцькийd, староста жидачівськийd, городельський старостаd, староста любашівскийd, Староста Хмільницькийd і староста стрийський[d]
Військове звання Гетьман великий коронний
Рід Тарновські гербу Леліва
Батько Ян Амор Юніор Тарновський
Мати Барбара з Рожноваd
У шлюбі з Софія Шидловецька
Діти Софія Тарновська і Ян Криштоф Тарновський
Нагороди
лицар Єрусалимського Ордена Святого Гробу Господнього
Герб
Герб

Граф Я́н-Амо́р Тарно́вський, Ян Магнус[2] Тарновський (пол. Jan Amor Tarnowski; січень 1488, м. Та́рнів[3] — 16 травня 1561, родинний маєток Вевюрка[4]) — державний, політичний, військовий діяч Польського королівства. Представник шляхетського роду Тарновських гербу Леліва. Великий гетьман коронний (15271559). Придворний короля (з 1502). Каштелян войницький1522), краківський (з 1536). Воєвода руський (15271535) і краківський1535). Староста сандомирський, жидачівський, сондецький, городельський. Перший граф Священної Римської імперії в родині Тарновських (1547)[5]. Засновник міста Тернополя. Тесть руського магната Констянтина Василя Острозького.

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рафал з Тарнова
 
 
 
 
 
 
 
Ян з Тарнова
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дзєржка з Вєловсі
 
 
 
 
 
 
 
Ян Тарновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян Амор Юніор Тарновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета зі Штернберка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян-Амор Тарновський, Воєвода Руський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Завіша Чорний
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян з Рожнова
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барбара Виш-Рожновська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барбара Завішанка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита Шафранець
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Життєпис[ред. | ред. код]

На монеті НБУ присвяченій першій писемній згадці про м. Тернопіль
Надгробок Яна Амора та Яна Кшиштофа Тарновських в катедрі Тарнува
Ян Тарновський під час Звільнення Стародуба (1535)

Ян Амор Тарновський (Іоанн з Тарнова, Ян Амор ІІ з Тарнова), син Яна Амора молодшого і Барбари Завішанки з Рожнова[5] — онучки Завіші Чорного з Габрова; походив з багатої шляхетської родини, яка мала сенаторський статус.

Виховувався при дворах кардинала Фридерика Яґеллончика, королів Яна I Ольбрахта, Александра I Яґеллончика і Сиґізмунда I Старого. Вчився у Краківській академії, при єпископі Перемишля.[3] Отримав всесторонню класичну гуманітарну, військову освіту.

Бойовий шлях почав у 22-річному віці під керівництвом гетьмана литовського Костянтина Острозького. 1509 року учасник облоги Хотинської фортеці.[3] 1512 року: брав участь у поході на Молдовське князівство (керував кавалерійським підрозділом), у битві під Лопушним. У 15171521 роках, щоб покращити свою освіту, здійснив велику подорож по світу: побував у країнах Західної Європи, відвідав Близький Схід — у тому числі Сирію, Палестину, Єгипет, Грецію, Османську імперію.

На боці антиосманської коаліції брав участь у габсбургсько-османській війні у 1521 році. У 1524 році в сутичці під Львовом розбив османсько-татарський загін.

З 1527 р. Великий коронний гетьман. Ввів у вжиток клейнод гетьманської влади Гетьманський знак.

1531 р. очолив польське військо в битві під Обертином у війні з Молдавським господарем Петру IV Рарешем за владу над Покуттям. 1533 року очолив опозицію в Сеймі, згодом відійшов від політики. 1534 року: за його сприяння обнесено валом та зміцнено замок у Хмільнику;[6] керував польсько-литовсько-українським військом у війні проти Московії. Уславився здобуттям Гомеля, облогою і взяттям Стародуба (1535 р.). Під час звільнення Стародуба, він застосував мінування стіни, що вважається першим успішним використанням мін у середньовічній війні.[7] Після захоплення міста наказав знищити усіх полонених московитів.[8]

У 1537 році став на сторону короля під час «курячої війни». Брав участь у придушенні виступу мешканців Гданська проти влади короля.[9]

Рояліст у внутрішній політиці; виступав проти зростання шляхетських привілеїв. Видатний адміністратор.
1540 року заснував місто Тернопіль. Видав грамоту про права та обов'язки міщан, рівність латинського та грецького обрядів.[3]
1547 року: отримав титул графа Священної Римської імперії;[5] агент Яна Амора Тарновського Йоб Братфуш (Претфус) купив у львівських міщан Вольфа та Януша Шольців, Георга Ґансборна «pro sua necessitate» 21 віз «січної» зброї, 17 возів «залізива», 115 штук вогнепальної зброї, аркебузу, ручні мушкети[10]

«Протектор» православного львівського єпископа Макарія Тучапського.[11]

Ян-Амор Тарновський — автор праці «Рада воєнної справи» (лат. Consilium rationis bellicae) (1558 р.), яка виклала досягнення польської військової думки і техніки того часу, на ній виховувалось декілька поколінь полководців Речі Посполитої. Володів великою бібліотекою, колекцією творів мистецтва.[3]

Помер 16 травня 1561 року в родинному маєтку Вевюрка (перед смертю за присутності кам'янецького єпископа Леонарда Слоньчевського ствердив, що помирає римо-католиком[12]). У латинській катедрі Тарнова коштом зятя, князя Василя Костянтина Острозького, наприкінці XVI ст. встановлено виготовлений майстром Паллавіні надгробок батьку Янові Аморові (верхній ярус) та сину Янові Кшиштофові (нижній) Тарновським[13] з епітафією.[14]

Маєтності[ред. | ред. код]

Посідав дідичним правом міста Тарнів, Тернопіль (обидва міста фортифікував), Ярослав (спорудив новий замок замість старого, який перетворювався на руїни).[12] 1528 року у Івана (Яна) Дідушицького купив село Пустомити (нині місто), які пізніше відкупив син Івана (Яна) Микола Дідушицький.[15]

Вшанування[ред. | ред. код]

Історична назва вулиці у Львові за Австро-Угорщини та Польщі (1907—1943) (тепер вулиця генерала Мирона Тарнавського).

У місті Тернополі з червня 2019 до квітня 2023[16] працювала старотарнопільська ресторація «Леліва», яка використовувала герб Тарновського як елемент логотипу. Заклад розміщувався на вулиці С. Качали, 18.

Родина[ред. | ред. код]

Зофія Шидловецька

Батько: Ян Амор Юніор Тарновський. Матір: Барбара Завішанка з Рожнова. Дружини:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 42. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 326. (пол.)
  3. а б в г д Окаринський В., Ханас В. Тарновський Ян ІІ Амор… — С. 385.
  4. Вевірка [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.][неавторитетне джерело]
  5. а б в г Tarnowscy (01) [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. Chmielnik // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 589. (пол.) — S. 589. (пол.)
  7. Стародубская война: осада. warspot.ru (рос.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 29 серпня 2020. 
  8. Стародубская война: «слава» Яна Тарновского и пушки. warspot.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 29 серпня 2020. 
  9. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 327.
  10. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 33. (пол.)
  11. Грушевський М Історія України-Руси. — Т. V. — С. 438.
  12. а б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 328.
  13. Tarnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 198. (пол.) — S. 198. (пол.)
  14. Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 646. (лат.)
  15. Pustomyty z Wolicą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 312. (пол.) — S. 312. (пол.)
  16. admin (6 квітня 2023). Старотарнопільську ресторація “Леліва” – закривається - Громадське Місце Тернопіль (укр.). Процитовано 15 квітня 2023. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник
Отто Ходецький
Воєвода Руський
1527-1535
Наступник
Ян Тенчинський