Тарнув
| Тарнів Tarnów |
|||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна | Польща | ||||
| Регіон | Малопольське воєводство | ||||
| Засноване | 1125 | ||||
| Магдебурзьке право | 1330 | ||||
| Населення | 116 118 (2008[1]) | ||||
| Агломерація | 214 000 | ||||
| Площа міста | 72,38 км² | ||||
| Густота населення | 1604 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 33-100 до 33-110 | ||||
| Телефонний код | 48 14 | ||||
| Географічні координати | |||||
| Міста-побратими | Тернополь  Україна |
||||
| Міська влада | |||||
| Веб-сторінка | http://www.tarnow.pl/ | ||||
Та́рнів або Та́рнув (укр. Та́рнів, пол. Tarnów, нім. Tarnau, їдиш טארנא-Турна) — місто в південній Польщі, на річці Бяла. Місто на правах повіту.
[ред.] Історія
Перша згадка про місто датується 1125 роком. Року 1264 у Тарнові зустрічалися Данило Галицький і Болеслав V Сором’язливий з метою делімітації кордонів своїх держав. Права міста отримано року 1330.
У 1920–1923 Тарнув був осідком частини уряду УНР і Головного Отамана С. Петлюри. Тут Директорія УНР ухвалила закон про Тимчасове Верховне Управління і про Державну Народню Раду (12 листопада 1920), на підставі якого Директорія діяла на еміграції в одноособовому складі, а в лютому 1921 скликано Раду Республіки. Будівля уряду УНР в екзилі знаходилася по вулиці Краківській, 9. Нині на цьому будинку стоїть меморіальна дошка. З переїздом уряду УНР до Варшави 1923 український осередок в Тарнуві перестав існувати.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
[ред.] Посилання
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
|
|||||||||||
