Кінь дикий
| Тарпан | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Єдиний відомий знімок живого тарпана (1884 рік)
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Equus ferus ferus Boddaert, 1785 |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| equiferus Pallas, 1811 gmelini Otto Antonius, 1912 |
Кінь дикий, або тарпан (Equus caballus ferrus Pall. = Equus caballus gmelini Anton.) — представник роду Кінь (Equus), дика форма виду Equus caballus, найімовірніший пращур одомашненого свійського коня (Equus caballus caballus).
Зміст |
Таксономія [ред.]
Один з трьох загальновизнаних підвидів виду Equus caballus[1]:
- Equus caballus ferus - кінь дикий, або тарпан (інколи розрізняють лісову і степову форми),
- Equus caballus przewalskii - кінь Пржевальського, або тарпан джунгарський.
- Equus caballus caballus - кінь свійський (вкл. все різноманіття робочих і скакових коней)
Нерідко розглядається як підвид Коня Пржевальського при визнанні останнього окремим видом.
Опис і Поширення [ред.]
Вимерлий європейський дикий кінь, невеликий на зріст (висота в холці 107 — 130 см). однією з ознак, окрім малого зросту, є наявність темного "ременя" уздовж хребта, а також відсутність чілки і неповисла грива. Травоїд; у минулому досить поширений у Степу і Лісостепу Європи.
Історія знищення [ред.]
Через те, що ці коні надавали великої шкоди посівам і їх почали нищити. До початку XVII століття деякі міста Європи містили загони стрільців, які полювали на диких коней, що спустошували поля.
У 1814 році в Пруссії кілька тисяч загоничів оточили в Дуйсбургському лісі останні табуни лісових коней і понищили їх. Всього було вбито 260 тварин.
В Україні раніше досить численний; окультурення степів спричинилось до зникнення тарпанів (останній екземпляр відловлено у 1886 біля села Нововоронцовка на Херсонщині).
Джерела [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Гептнер В. Г. О тарпанах // Зоол. журн. — 1955. — 34, № 6. — С. 1404–1423.
- Кириков С. В. Человек и природа степной зоны. Конец X — середина XIX в. (Европейская часть СССР). — М.: Наука, 1983. — 126 с.
- Кінь Пржевальського (Equus Przewalskii Pol., 1881): Проблеми збереження та повернення в природу (Матеріали VI Міжнародного симпозіуму, присвяченого 100 — річчю розведення виду в заповіднику „Асканія-Нова”) // Вестик зоологии – 1999. — Окремий випуск № 11.—240 с. (у т.ч. Зміни фауни унгулят України в історичні часи)
- Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України. — Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. — 84 с.
- Кузьмина И. Е. Лошади Северной Евразии от плиоцена до современности. — СПб, 1997. — 224 с. — (Тр. ЗИН РАН; Том 273).
Посилання [ред.]
