Тархун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тархун
Starr 080117-2172 Artemisia dracunculus.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Anthemideae
Рід: Полин (Artemisia)
Вид: Тархун
Біноміальна назва
Artemisia dracunculus
L., 1753
Підвиди
Artemisia dracunculus var. changaica
Artemisia dracunculus var. glauca
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Artemisia dracunculus
EOL: 577604
IPNI: 307848-2
ITIS logo.jpg ITIS: 35462
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 72341
The Plant List: gcc-35490
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Artemisia dracunculus

Тархун, естрагон, естрагін, острогін (Artemisia dracunculus L., Oligosporus dracunculus (L.) Pojark.) — багаторічна трав'яниста рослина з роду Полин висотою до 150 см.

Квіти дрібні, жовті чи білуваті, зібрані в кулеподібний кошик. Плоди — плоскі, дрібні, насінини темно-коричневого кольору. Цвіте в липні — вересні. Батьківщина тархуну — Сибір та Монголія. Як культурна рослина тархун відомий давно. На відміну від дикого він має приємний аромат та смак. Тархун — холодостійка рослина, добре росте на легких плодючих вапнякових грунтах, в міру зволожених. Розмножується пагонами чи поділом куща, рідко насінням. В зелені тархуна міститься у великій кількості ефірна олія, вітаміни С, Р, каротин, рутин, смоли.

Тархун здавна використовують як тонізуючий, бактерицидний, протицинговий та сечогінний засіб. Рекомендують його для покращання роботи шлунка та обміну речовин, для профілактики та лікування авітамінозу, а також як протиглистний засіб.

Серед спецій тархун вважається однією із найкращих. Хоча він із роду полинових, від нього не відчувається ніякої гіркоти. Його додають для ароматизації оцту та гірчиці. Використовують при солінні огірків, томатів, баклажанів, грибів, патисонів. Також його використовують при приготуванні тонізуючих напоїв.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Л. Г. Крецу Л. Г. Домашенко М. Д. Соколов — Мир пищевых растений — Кишинев — «Тимпул» — 1989 — С.280
Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.