Тарчізіо Бертоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тарчізіо Бертоне
Тарчізіо Бертоне
Державний Секретар Святого Престолу (2006-2013)
Титул
кардинал-єпископ Фраскаті
[[Файл:Coat of arms of Tarcisio Bertone (Camerlengo).svg|центр|90пкс]]
Fidem custodire, concordiam servare
(Віру захищати, згоду оберігати)
Народжений 2 грудня 1934,
Романо-Канавезе, Італія
Священицьке свячення 1 липня 1960
Єпископське призначення Архієпископ Верчеллі
4 червня 1991
Єпископське свячення 1 серпня 1991
Проголошений кардиналом на консисторії 24 листопада 2007
Папою Іваном Павлом II
 
Кардинал
Колегія кардиналів (на офіційному сайті Святого Престолу)
Портали:Історія

Його Високопреосвященство кардинал Тарчі́зіо Петро Евазіо Берто́не, S.D.B. (італ. Tarcisio Bertone) (* 2 грудня 1934, Романо-Канавезе, Італія) — італійський кардинал, Державний Секретар Святого Престолу (20062013), Камерленго Римської Церкви з 4 квітня 2007.

Архієпископ Верчеллі з 4 червня 1991 по 13 червня 1995. Секретар Конґреґації доктрини віри з 13 червня 1995 по 10 грудня 2002. Архієпископ Генуї з 15 грудня 2002 по 15 вересня 2006. Кардинал-пресвітер з титулом церкви Санта Марія Аузіліатріче ін віа Тусколана з 21 жовтня 2003 по 10 травня 2008. Кардинал-єпископ Фраскаті з 10 травня 2008.

Ранні роки[ред.ред. код]

Тарчізіо Бертоне народився 2 грудня 1934 р. в Романо-Канавезе (провінція Турін, Італія). Був п'ятим з восьми дітей. Середню освіту здобув в салезіанській ораторії у Вальдокко, після чого вступив на новіціат Згромадження Салезіян у Монте-Олівето (Пінероло). Перші чернечі обіти склав 3 грудня 1950 року.

Священик і богослов[ред.ред. код]

1 липня 1960 р. Тарчізіо Бертоне був рукоположений на священика єпископом Івреї Альбіно Менсою.

Ліценціат з теології здобув на салезіанському богословському факультеті в Туріні, захистивши дисертацію про релігійну толеранцію і свободу. Згодом він продовжив своє навчання у Папському Салезіанському Університеті в Римі, де захистив докторську дисертацію з канонічного права на тему «Управління Церквою згідно з поглядами Бенедикта XIV — папи Ламбертіні (1740–1758)».

У 19671976 рр. Тарчізіо Бертоне викладав моральне богослов'я в Папському Салезіанському Університеті в Римі, а з 1976 по 1991 рр. — канонічне право у тому ж університеті. Займав у цьому університеті такі посади: директор богословів (19741976), декан факультету канонічного права (19791985), віце-ректор (1987–1989), великий ректор (Rettore Magnifico) (19891991). З 1978 р. викладав також в Інституті Utriusque Iuris Папського Латеранського Університету.

Поряд з науковою і викладацькою діяльністю провадив активну душпастирську діяльність у різних парафіях Рима.

Брав участь в перегляді Кодексу Канонічного Права, керував робочою групою, яка перекладала його на італійську мову. Відвідав багато єпархій в Італії і закордоном, представляючи нове законодавство Римо-Католицької Церкви.

З 1980 рр. був радником різних дикастерій Апостольського Престолу, особливо активно співпрацював у богословсько-юридичних питаннях з Конґреґацією доктрини віри.

У 1988 році був членом групи фахівців, які супроводжували кардинала Йозефа Рацінґера у переговорах про поєднання з архієпископом Лефевром.

У 1989 році належав до групи ректорів католицьких університетів, які брали участь у редагуванні апостольської конституції «Ex corde Ecclesiae», про ідентичність і завдання католицьких університетів.

У 1990 році, на доручення Державного Секретаріату Ватикану, бере участь у засіданнях Європейської комісії «За демократію через право», створеної Радою Європи, щоб допомогти країнам, які щойно здобули незалежність, творити в себе конституційні норми та утверджувати демократичні принципи.

Був членом робочої групи для перегляду всіх постанов Єпископських Конференцій після проголошення нового Кодексу Канонічного Права. Співпрацював з Папською Радою з питань сприяння єдності християн у приготуванні «Нового екуменічного директорію» (1993).

Архієпископ і кардинал[ред.ред. код]

4 червня 1991 р. папа Римський Іван-Павло II призначив священика Тарчізіо Бертоне архієпископом і митрополитом Верчеллі — найстаршої єпархії П'ємонту. Хіротонія відбулася 1 серпня 1991 р. в кафедральному соборі м. Верчеллі. Головним святителем був архієпископ-емерит Верчеллі Альбіно Менса, а співсвятителями — Луїджі Беттацці, єпископ Івреї, та Карло Кавалла, єпископ Казале-Монферрато.

Душпастирська діяльність нового архієпископа була спрямована на зміцнення єдності між священнослужителями, поглиблення взаємозв'язків між Церквою і культурою та освітою, багато уваги архієпископ Бертоне приділяв душпастирству нових покликань до священичого та чернечого служіння.

У 1995 році папа Іван Павло II номінував архієпископа Бертоне секретарем Конґреґації доктрини віри, префектом якої був майбутній папа, кардинал Рацінґер. З його участю було приготовано кілька важливих документів у справах віри і моралі.

За дорученням папи Бертоне займався публікацією так званої третьої фатімської таємниці, а також переговорами з архієпископом Мілінґо, який був приєднався до секти Муна, а потім знову забажав повернутися до Католицької Церкви.

10 грудня 2002 р. Іван Павло II призначив Бертоне архієпископом і митрополитом Генуї. Уведення на престол Генуезької архієпархії відбулося 2 лютого 2003 р. Архієпископ Бертоне був номінований членом Папської ради в справах інтерпретації законодавчих текстів, Конгрегації доктрини віри, Конгрегації в справах духовенства, Конгрегації в справах богопочитання і святих Таїнств.

Під час кардинальської консисторії 21 жовтня 2003 р. папа Іван Павло II номінував архієпископа Бертоне кардиналом-пресвітером з титулом Санта Марія Аузіліатріче ін віа Тусколана.

Брав участь у конклаві 2005 р., який обрав папою Римським кардинала Йозефа Рацінґера — Бенедикта XVI.

22 червня 2006 р. папа Бенедикт XVI оголосив про призначення кардинала Бертоне Державним Секретарем Святого Престолу. Новий Держсекретар був уведений на пост 15 вересня 2006 р.

4 лютого 2007 р. призначений Камерлінгом Святої Римської Церкви.

10 травня 2008 р. папа Бенедикт XVI підняв кардинала-пресвітера Бертоне до рангу кардинала-єпископа субурбікарної єпархії Фраскаті.

31 серпня 2013 року папа Франциск прийняв зречення кардинала Тарчізіо Бертоне з посади Державного секретаря Святого Престолу у зв'язку з досягненням пенсійного віку.

Кардинал Бертоне і Україна[ред.ред. код]

23-26 травня 2008 року відбувся візит кардинала Бертоне в Україну. Кардинал Бертоне прибув до Львова як легат папи Бенедикта XVI для беатифікації сестри Марти В'єцької, монахині Згромадження Сестер Милосердя св. Вінкентія де Поля (шариток).

23-24 травня у Львові кардинал Бертоне зустрівся з Львівськими архієпископами РКЦ та УГКЦ, представниками духовенства, обласною та міською владою, відвідав історичну резиденцію львівських латинських архиєпископів.

24 травня в парку культури імені Богдана Хмельницького він очолив урочисту Святу Літургію та обряд беатифікації, проголошуючи сестру Марту В'єцьку блаженною.

Наступного дня у Києві кардинал Бертоне мав зустріч з Главою УГКЦ, кардиналом Любомиром Гузаром, відвідав будівництво греко-католицького собору Воскресіння Христового.

У неділю, 25 травня, Державний Секретар Ватикану кардинал Тарчізіо Бертоне мав зустріч з Президентом України Віктором Ющенком. Під час зустрічі обговорювалися питання подальшого поглиблення українсько-ватиканських стосунків, державно-церковного співробітництва та міжконфесійного діалогу в Україні.

Президент України передав запрошення папі Бенедиктові XVI відвідати Україну. Віктор Ющенко зазначив, що Україна високо цінує активну діяльність Святішого Отця Бенедикта XVI, спрямовану на дотримання загальнолюдських цінностей та миру в усьому світі.

Окремої уваги на зустрічі було надано питанню щодо проведення науково-дослідницької роботи у Ватиканському секретному архіві, а саме, йшлося про дослідження історичних документів, що стосуються історії Української держави, зокрема тих, в яких згадується про Голодомор в Україні. Сторони обговорили питання створення для цього відповідної робочої групи. Під час зустрічі делегацією Ватикану було позитивно відзначено зусилля України задля покращення міжконфесійного діалогу.

Кардинал Тарчізіо Бертоне, зі свого боку, передав запрошення Президентові України відвідати у 2008 році Ватикан з офіційним візитом.

Вручення кардиналові Бертоне ордена князя Ярослава Мудрого І ступеня

Президент України Віктор Ющенко вручив кардиналові Тарчізіо Бертоне орден князя Ярослава Мудрого І ступеня. Згідно з Указом Президента, цієї високої нагороди Тарчізіо Бертоне удостоєно за визначний особистий внесок у поширення у світі ідеалів миру, справедливості та гуманізму.[1]

Участь у зустрічі брали Львівський Архієпископ-Митрополит Римо-Католицької Церкви кардинал Мар'ян Яворський, Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович, Львівський архієпископ-коад'ютор Римо-Католицької Церкви Мечислав Мокшицький.

Відзначаючи свято Найсвятішого Тіла і Крові Христа, 25 травня перед полуднем кардинал Бертоне очолив Божественну Літургію у співкатедральному соборі святого Олександра, в якій брали участь вірні римо-католицьких парафій Києва. Після богослуження, з нагоди свята Божого Тіла, вулицями Києва пройшов урочистий процесійний похід, який очолив кардинал Бертоне.

Того ж дня відбулося посвячення Вищого Інституту релігійних наук святого Томи Аквінського, в якому брали участь представники різних католицьких спільнот і рухів, чернечих згромаджень і семінарій, а також інших конфесій.

26 травня, перед поверненням до Рима, кардинал Тарчізіо Бертоне мав зустріч з віце-прем'єр-міністром України в справах європейської та міжнародної інтеграції Григорієм Немирею, під час якої обговорювалися актуальні питання стосунків між Ватиканом та Україною, зокрема про поглиблення співробітництва в освітній, науковій, історико-архівній та інформаційній сферах. Сторони також обговорили євроінтеграційні перспективи України. «Ми високо цінуємо підтримку Ватиканом Європейського покликання нашої країни», — зазначив Григорій Немиря.

Віце-прем'єр-міністр України також подякував кардиналові Бертоне за підтримку Ватиканом позиції України щодо міжнародного визнання Голодомору в Україні 1932-33 років геноцидом українського народу.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

http://www.fiu.edu/~mirandas/bios-b.htm

http://www.president.gov.ua/news/10076.html

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=134192250&cat_id=23804272

Бібліографія[ред.ред. код]

1. BERTONE TARCISIO, Vita cristiana secondo giustizia: trattato di teologia morale. Appunti di studio, Roma, Pontificio Ateneo Salesiano 1968 pp. 264.

2. BERTONE T. — LECLERC G. — MILANESI G.C. — POLIZZI V. QUARELLO E., Discussione sull'aborto, Quaderni di «Salesianum» 1, Roma, LAS 1975, pp. 68.

3. BERTONE TARCISIO, II governo della Chiesa nel pensiero di Benedetto XIV (1740–1758), Biblioteca di Scienze Religiose 21, Roma, LAS 1977, pp. 208.

4. BERTONE TARCISIO, Il rapporto giuridico tra Chiesa e Comunità politica, in: GRUPPO ITALIANO DOCENTI DI DIRITTO CANONICO (Ed.), Il Diritto nel mistero della Chiesa, vol. IV: Diritto Patrimoniale — Tutela della comunione e diritti — Chiesa e Comunità politica, «Quaderni di Apollinanis» 4, Roma, Libreria Editrice della Pontificia Università Lateranense 1980, pp. 295–430; 448–492.

5.BERTONE T. — SEVERGNINI A. (Edd.), La famiglia e i suoi diritti nella comunità civile e religiosa. Atti del VI Colloquio Giuridico, (Roma, 24-26 aprile 1986), Roma, Libreria Editrice Vaticana — Libreria Editrice Lateranense 1987, pp.576.