Тахеометр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
S6 main.jpg

Тахеометр (електронний) — електронно-оптичний інструмент, що використовується у сучасній геодезії. Геодезичний прилад, призначений для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів, віддалей та перевищень, тобто для виконання планово-висотної (тахеометричної) зйомки місцевості п¬лярним способом.

Традиційно тахеометри використовуються для визначення планових координат і перевищень точок місцевості при топографичній зйомці місцевості, при розбивочних роботах, виносі на місцевість планових координат і висот проектних точок. Сервопривідні тахеометри мають додаткові можливості використання їх для більш складних задач (3D сканування поверхонь об'єктів, моніторинг та ін.).

Класифікація[ред.ред. код]

У відповідності з типом далекомірів та способів реєстрації результатів вимірювань, що застосовуються в тахеометрах, їх класифікують на оптико-механічні (з власною базою, номограмні, подвійного зображення), електронно-оптичні, електронні та реєструвальні. В останніх вся інформація автоматично записується на носіях. Вони широко застосовуються для виконання зйомок місцевості. В загальній системі автоматичного складання топографічних карт реєструвальні Т. є першою ланкою.

За типом далекоміра, що використовується в конструкції тахеометра, останні поділяються на звичайні (ті, для вимірювання відстаней з якими використовуються спеціальні відбивачі: призмові або плівкові), та безвідбивачеві (ті, що здатні виконувати вимірювання на точки, розташовані на будь-якій твердій поверхні об'єктів зйомки). Більшість сучасних тахеометрів є безвідбивачевими.

За типом механізма обертання сучасні електронні тахеометри поділяються на механічні та сервопривідні. Механічні тахеометри, при роботі з якими геодезист наводить зорову трубу на ціль вручну, за допомогою навідних гвинтів, відрізняються більшою простотою в роботі та меншою вартістю. В сервопривідних моделях обернення алідади та зорової труби тахеометра виконують допоміжні механізми (сервоприводи), завдяки чому значно підвищується продуктивність праці та становляться можливими роботизовані рішення, у яких оператор може керувати інструментом дистанційно, знаходячись з боку вішки на значній відстані.

Конструкція і принцип дії[ред.ред. код]

Конструктивно він являє собою електронний теодоліт (кутомір), інтегрований з електронним віддалеміром (EDM) та обчислювальним пристроєм з пам'яттю, для одночасного вимірювання похилих відстаней до заданих точок, горизонтальних і вертикальних кутів, та приведення результатів обчислення до 3D-координатного вигляду.

У електронних тахеометрах відстані вимірюються по різниці фаз випущеного і відбитого променя (фазовий метод), а іноді (у деяких сучасних моделях) — за часом проходження променя лазера до відбивача і назад (імпульсний метод). Точність вимірювання залежить від технічних можливостей моделі тахеометра, а також від багатьох зовнішніх параметрів: температури, тиску, вологості тощо

Діапазон вимірювання відстаней залежить також від режиму роботи тахеометра: відбивний та безвідбивний. Дальність вимірювань при безвідбивному режимі безпосередньо залежить від відбиваючих властивостей поверхні, на яку проводиться вимірювання. Дальність вимірювань на світлу гладку поверхню (штукатурка, кахельна плитка тощо) в кілька разів перевищує максимально можливу відстань, виміряне на темній поверхні. Максимальна дальність лінійних вимірювань для режиму з відбивачем (призмою) — до п'яти кілометрів (при декількох призмах — ще далі); для безвідбивного режиму — до одного кілометра. Моделі тахеометрів, які мають безвідбивний режим, можуть вимірювати відстані практично до будь-якої поверхні, однак слід з обережністю ставитися до результатів вимірювань, проведених крізь гілки, листя і подібні перешкоди, оскільки невідомо, від чого саме відіб'ється промінь, і, відповідно, відстань до чого він виміряв.

Існують моделі тахеометрів, що володіють віддалеміром, поєднаним з системою фокусування зорової труби. Переваги таких приладів полягає в тому, що вимірювання відстаней виробляється саме на той об'єкт, по якому в цей час виставлена зорова труба приладу.

Точність кутових вимірів сучасним тахеометром досягає половини кутової секунди (0 ° 00'00, 5 "), відстаней — до 0.5 (1) мм + 1 мм на км (наприклад, в тахеометрах серії NET05 від фірми SOKKIA або Trimble S8-0.5R).

Точність лінійних вимірювань в безвідбивному режимі — до 1 мм + 1 мм на км.

Більшість сучасних тахеометрів обладнані обчислювальним і запам'ятовуючим пристроями, що дозволяють зберігати виміряні або проектні дані, обчислювати координати точок, недоступних для прямих вимірювань, за непрямими спостереженнями, і т. д. Деякі сучасні моделі додатково оснащені системою GPS (наприклад, Leica Smart Station).

Тахеометри, що збираються з окремих модулів, дозволяють вибрати компоненти саме під конкретні прикладні задачі, повністю виключивши зайву функціональність.

Виробники тахеометрів[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.