Тахо (озеро, США)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Озеро Тахо
Lake Tahoe
Озеро ТахоLake Tahoe
Координати 39°06′ пн. ш. 120°06′ зх. д. / 39.100° пн. ш. 120.100° зх. д. / 39.100; -120.100
Розміри
Площа поверхні, км2 495 км²[1]
Висота над рівнем моря, м 1 899 м
Середня глибина, м 301 м
Макс. глибина, м 501 м
Розмір 35 x 12 км
Берегова лінія 114 км
Об'єм, км3 151 км³
Басейн
Витікають річки річка Тракі
Країни басейну США (Каліфорнія, Невада)
Інше
Міста та поселення Саус Лейк Тахо, Стейтлайн, Тахо-Сіті

Та́хо (англ. Lake Tahoe, 39°06′ пн. ш. 120°06′ зх. д. / 39.100° пн. ш. 120.100° зх. д. / 39.100; -120.100) — прісне гірське озеро в межах гірського ланцюга Сьєрра-Невада, розташоване на кордоні американських штатів Каліфорнія і Невада. Приблизно дві третини берегової лінії припадає на Каліфорнію. У районі озера розташовані кілька високогірних лижних курортів і зон відпочинку. Озеро Тахо — друге найглибше озеро в США,[1] 10-те за максимальною глибиною у світі, 4-те у світі за середньою глибиною.[2]

Географія[ред.ред. код]

Максимальна глибина озера становить 501 м, це другий за глибиною показник серед озер США після озера Крейтер у штаті Орегон. Довжина озера становить 35 км, ширина 19 км; протяжність берегової лінії 116 км. Площа озера — 495 км ². Вздовж усього периметра озера прокладені автошляхи. Значна частина берегової лінії з боку Каліфорнії перебуває в межах парків штату Каліфорнія та охороняється Службою охорони лісів США (англ. United States Forest Service, USFS).

Озеро сформувалося в період від 2 до 3 млн років тому внаслідок утворення тектонічної западини на місці геологічного розлому. Ділянки земної поверхні, які піднялися внаслідок тектонічних рухів, утворили гори Карсон на сході та Сьєрра-Невада на заході, а западина між ними — майбутнє озеро Тахо. В результаті цього розлому в районі западини також виникли пік Фріл (Freel Peak, 3320 м), пік Монумент (Monument Peak, 3068 м), пік Пірамід (Pyramid Peak, 3043 м) і гора Таллас (Mount Tallac, 2967 м).

Танення снігу та масивні опади привели до того, що найнижча південна частина улоговини наповнилась водою, утворивши озеро Тахо. Сучасні обриси озера з'явилися за часів льодовикового періоду (великий льодовиковий період розпочався більше мільйона років тому). В озеро впадає безліч річок, але витікає лише одна — річка Траки, яка тече на північний схід через місто Рино у Неваді та впадає в озеро Пірамід (Невада).

Кількість опадів у районі озера варіює від 140 см / рік на західному схилі западини до 67 см / рік на східному. Більшість опадів випадає у вигляді снігу в період з листопада по квітень, хоча трапляються і зливи, які в поєднанні з швидким таненням снігу викликають сильні повені. В окремі роки мусонні шторми з боку Великого Басейну викликають інтенсивні дощі, особливо на значних висотах східного схилу западини. Оскільки клімат в районі озера поступово теплішає, гідрологи прогнозують в подальшому збільшення ролі дощів у наповненні озера порівняно зі снігом.

Серед рослинності в районі озера домінують змішані хвойні ліси, утворені масивами сосни Жеффрея (Pinus jeffreyi), сосни скрученої широкохвойної (Pinus contorta), ялиці одноколірної (Abies concolor) і ялиці чудової (Abies magnifica). Значні площі також займають вологі і суходільні луки; прибережні зони; території, порослі чагарником (Толокнянка (Arctostaphylos) і Цеанотус (Ceanothus)) і скелясті ділянки, особливо на підвищеннях. Цеанотус і Вільха тонколиста (Alnus tenuifolia), які зростають на берегах річок і струмків, добре зв'язують азот і допомагають концентрації нітратів в маленьких водних потоках. Ґрунти западини утворені переважно вулканічними породами андезитом і гранодіоритом, з невеликими ділянками метаморфічних гірських порід. Окремі території западини вкриті льодовиковими моренами або водно-льодовиковими відкладеннями. У цілому гірські породи складають понад 70% усієї поверхні западини. Ґрунти на 65-85% складаються з піску.

На узбережжі озера розташовані міста Саут-Лейк-Тахо (нас. 24000 чол.), Тахо-Сіті (бл. 2000 чол.), Стейтлайн (бл. 1200 чол.).

Історія[ред.ред. код]

Територія навколо озера спочатку була населена індіанським племенем Вашо (англ. Washoe tribe). Озеро Тахо було центральним місцем території проживання цих індіанців, які мешкали також у верхів'ях річок Уолкер, Карсон і Траки. Вони називали цей район «да хоу а га» (англ. Da ow a ga), що буквально означає «край озера». Коли прийшли перші білі мандрівники, вони стали вимовляти це слово «да хоу», що в підсумку трансформувалося в сучасну назву озера. За словами Марка Твена, Тахо індіанськими мовами означає «Суп з коників»[3].

Першими білими людьми, які ступили на землі біля озера Тахо, були лейтенант Джон Фримонт і Кіт Карсон. 14 лютого 1844 року Фримонт вперше побачив озеро з висоти вершини Ред-Лейк (Red Lake Peak), коли шукав річку Бонавентура. Повернувшись до форту, він назвав це озеро Бонплан на честь французького дослідника і ботаніка Еме Жака Олександра Бонплана. Джон Калхун Джонсон (англ. John Calhoun Johnson), дослідник хребта Сьєрра-Невада, став першою білою людиною, яка побачила затоку Міікс (Meeks Bay) з висоти гори над озером і назвав його Лейк-Біглер на честь губернатора Каліфорнії Джона Біглера. В 1862 у Міністерство внутрішніх справ США вперше запровадило назву Тахо, але ще десятиліття тривали суперечки щодо правильного найменування і обидві назви використовувались одночасно. Нарешті, офіційно назву Тахо було присвоєно озеро тільки у 1945 році. З утворенням штату Каліфорнія, дві третини берегової лінії озера відійшли до нього, а одна третина — до штату Невада.

Література[ред.ред. код]

  • Byron, E. R., and C. R. Goldman, 1989. Land use and water quality in tributary streams of Lake Tahoe, California-Nevada. Jour. Environ. Qual. 18: 84-88.
  • Chang, C. C. Y., J. S. Kuwabara, and S. P. Pasilis. 1992. Phosphate and iron limitation of phytoplankton biomass in Lake Tahoe. Can. Jour. Fish. and Aquatic Sci. 49: 1206–1215.
  • Coats, R. N., and C. R. Goldman, 2001. Patterns of nitrogen transport in streams of the Lake Tahoe basin, California-Nevada. Water Resour. Res. 37: 405–415.
  • Coats, R. N., J. Perez-Losada, G. Schladow, R. Richards and C. R. Goldman. 2006. The Warming of Lake Tahoe. Climatic Change (In Press).
  • Gardner, J., V., A. M. Larry, and J. H. Clarke. 1998. The bathymetry of Lake Tahoe, California-Nevada. U.S. Geological Survey Open-File Report 98-509.
  • Goldman, C. R., A. Jassby, and T. Powell. 1989. Interannual fluctuations in primary production: meteorological forcing at two subalpine lakes. Limnol. Oceanogr. 34: 310–323.
  • Goldman, C. R., A. D. Jassby, and S. H. Hackley. 1993. Decadal, interannual, and seasonal variability in enrichment bioassays at Lake Tahoe, California-Nevada, USA. Can.J. Fish. Aquat. Sci. 50: 1489–1496.
  • Hatch, L. K., J. E. Reuter, and C. R. Goldman, 2001. Stream phosphorus transport in the Lake Tahoe Basin, 1989–1996. Environmental Monitoring and Assessment 69: 63-83.
  • Jassby, A. D., C. R. Goldman, and T. M. Powell. 1992. Trend, seasonality, cycle, and irregular fluctuations in primary productivity at Lake Tahoe, California-Nevada, USA. Hydrobiol. 246: 195–203.
  • Jassby, A. D., J. E. Reuter, R. P. Axler, C. R. Goldman, and S. H. Hackley, 1994. Atmospheric deposition of nitrogen and phosphorus in the annual nutrient load of Lake Tahoe (California-Nevada). Water Resour. Res. 30: 2207–2216.
  • Jassby, A. D., C. R. Goldman and J. E. Reuter. 1995. Long-term change in Lake Tahoe (California-Nevada, U.S.A.) and its relation to atmospheric deposition of algal nutrients. Arch. Hydrobiol. 135: 1-21.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (англ.) Facts About Lake Tahoe. Lake Tahoe Data Clearinghouse.
  2. (англ.) Lakes of the Earth.
  3. Марк Твен, «Простаки за границей, или Путь новых паломников», М.: Правда, 1984., книга первая, гл. XX.

Посилання[ред.ред. код]


США Це незавершена стаття з географії Сполучених Штатів Америки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.