Тацій Василь Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тацій Василь Якович
V.Taciy.jpg
Народився 13 січня 1940(1940-01-13) (74 роки)
Полтава
Місце проживання Харків
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Галузь наукових інтересів Правознавство
Заклад Академія правових наук України
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Alma mater Харківський Юридичний Інститут
Вчене звання професор
академік НАН України
академік НАПН України
Науковий ступінь Доктор наук
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»
Державна премія України в галузі науки і техніки
Державна премія України в галузі архітектури
Заслужений діяч науки і техніки України Почесна Грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Васи́ль Я́кович Таці́й (* 13 січня 1940, Полтава) — український вчений-правознавець, президент Академії правових наук України, ректор Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого, академік НАН України.

Біографія[ред.ред. код]

Почав свою трудову діяльність у 1957 р. токарем Полтавського паровозного депо.

Після закінчення у 1963 р. Харківського юридичного інституту займав посади помічника прокурора району і прокурора відділу по нагляду за розглядом у судах кримінальних справ у Полтавській обласній прокуратурі.

З 1966 р. життя і діяльність В. Я. Тація пов'язані з Національною юридичною академією України ім. Ярослава Мудрого (нині Національний університет «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого»): з 1966 по 1969 р. — аспірант, з 1969 по 1972 р. — старший викладач, з 1972 по 1973 р. — доцент, заступник декана денного факультету, з 1973 по 1987 р. — проректор з наукової роботи, з липня 1987 р. і до цього часу — ректор Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» і водночас (з 1991 р.) завідувач кафедри кримінального права університету.

У 1970 р. захистив кандидатську дисертацію «Кримінальна відповідальність за комерційне посередництво» (спеціальність 12.00.08). У 1973 р. присвоєно вчене звання доцента. У 1984 р. захистив докторську дисертацію «Проблеми відповідальності за господарські злочини: об'єкт та система» (спеціальність 12.00.08). У 1985 р. присвоєно вчене звання професора.

З 1993 р. — президент Національної академії правових наук України. У 1997 р. обраний дійсним членом (академіком) Національної академії наук України (відділення історії, філософії та права).

Автор понад 350 наукових праць, у тому числі більше 30 монографій, навчальних посібників та підручників, що стали значним внеском у розвиток юридичної науки. Його праці присвячені дослідженню фундаментальних проблем кримінального права (підстави кримінальної відповідальності, склад злочину, об'єкт кримінально-правової охорони, злочини проти держави, господарські злочини, злочини проти довкілля тощо), проблемам теорії держави та права (питання методології правової науки, порівняльно-правових досліджень і правозастосування), конституційного права (принципи організації законотворчого процесу, правова природа та ієрархія правових актів тощо).

Веде значну роботу з підготовки науково-педагогічних кадрів, під його керівництвом почали свій шлях у науку кандидати і доктори юридичних наук. Він є головою спеціалізованої наукової ради ВАК України по захисту докторських дисертацій з юридичних наук. Багато років очолював Експертну раду з юридичних наук при Міністерстві освіти і науки України, був членом ВАК України.

В. Я. Тацій — президент Національної академії правових наук України — вищої галузевої самоврядної наукової установи України в галузі держави і права, створеної за його ініціативою і безпосередньою активною участю. Академія є визнаним в Україні і далеко за її межами науковим юридичним центром. Вона здійснює діяльність по консолідації інтелектуального потенціалу вчених-юристів України, організації і проведенню фундаментальних і прикладних досліджень у галузі держави і права, координації наукової роботи, сприянню інтеграції академічної і вузівської науки, узагальненню європейського і світового досвіду правового регулювання суспільних відносин, робить значний внесок у наукове обґрунтування правотворчої роботи Верховної Ради України, органів державної виконавчої влади і правоохоронних органів.

Проводить значну громадську роботу. Член низки президентських та урядових комісій: Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки, Національного антикорупційного комітету, робочої групи з питань судової реформи при Президентові України, Міжвідомчої комісії з комплексного вирішення проблем у сфері боротьби з корупцією Ради національної безпеки і оборони України, робочої групи Верховної Ради України з доопрацювання проекту Кримінально-процесуального кодексу України, Науково-консультативної Ради при Верховному Суді України, Науково-методичної ради при Генеральній прокуратурі України, Атестаційної колегії та Координаційної ради з пріоритетних напрямків розвитку науки і технологій Міністерства освіти і науки України, Міжвідомчої ради з координації фундаментальних досліджень при НАН України, Бюро Ради Північно-Східного наукового центру НАН України, член Президії НАН України, Ради Української федерації вчених, Ради Союзу юристів України, Координаційної ради Міжнародного союзу юристі, Ради директорів Європейської організації публічного права, Міжнародної асоціації законодавства, Міжнародної асоціації юридичної методології, віце-президент Спілки ректорів вищих навчальних закладів України, науково-експертної групи з підготовки Конституційної Асамблеї та ін.

Як член Конституційної комісії він брав участь у розробці проекту нової Конституції України (1996), був головою робочої групи Кабінету Міністрів по розробці нового Кримінального кодексу України (2001), головою Комісії з доопрацювання та узгодження проектів Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України, членом Координаційної ради з питань судово-правової реформи. Очолював урядову делегацію України на Дипломатичній конференції повноважних представників держав під егідою ООН по створенню Міжнародного Кримінального Суду. Брав участь у розробці проекту Статуту Міжнародного Кримінального Суду та у підготовці багатьох інших законопроектів.

Головний редактор збірника наукових статей «Вісник Національної академії правових наук України», відповідальний редактор міжвідомчого наукового збірника «Проблеми законності», член Ради видавців журналу «Право України», член редакційної колегії «Вісник прокуратури», член видавничої ради журналу «Вісник Верховного Суду України», наукової ради науково-практичного журналу «Інтелектуальний капітал», голова редакційної ради газети «Vivat Lex», член редколегії журналу «Новий колегіум», «Вища школа», «Губернія» та ін.

Освіта[ред.ред. код]

1963 року закінчив Харківський юридичний інститут.

Кандидатська дисертація на тему «Кримінальна відповідальність за комерційне посередництво» (1970, Харківський юридичний інститут).

Докторська дисертація — «Проблеми відповідальності за господарські злочини: об'єкт та система» (Київський університет, 1983).

Кар'єра[ред.ред. код]

Трудовий шлях розпочав 1957 токарем паровозного депо у Полтаві.

У 1959 — 1963 навчався у Харківському юридичному інституті.

У шістдесяті роки працював у прокуратурі Полтавської Області.

У 1969 повертається до рідного інституту, де дослужився до посади ректора у 1987.

У 19901993 роках — заступник голови Центрвиборчкому.

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України № 927/2004 від 19 серпня 2004 року «Про присвоєння В. Тацію звання Герой України»
  2. Указ Президента України № 809/2009 від 7 жовтня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України юристів»
  3. Указ Президента України № 926/98 від 23 серпня 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  4. Указ Президента України № 1021/95 від 4 листопада 1995 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  5. Указ Президента України № 586/2012 від 8 жовтня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня юриста»
  6. Указ Президента України № 42/2000 від 12 січня 2000 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  7. Указ Президента України № 1458/2004 від 9 грудня 2004 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року»
  8. Указ Президента України № 424/2001 від 11 червня 2001 року «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2001 року»
  9. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1989 р. № 8597-XI «Про присвоєння тов. Тацію В. Я. почесного звання „Заслужений діяч науки і техніки Української РСР“»
  10. Почесний доктор КНУ імені Тараса Шевченка, Рішення Вченої Ради КНУ імені Тараса Шевченка від 04.09.2000

Джерела[ред.ред. код]