Ташир-Дзорагетське царство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ташир-Дзорагетське царство, Лорійське царство
Տաշիր-Ձորագետի թագավորություն, Լոռու թագավորություն

9781118



Jorgat harasm.gif
Столиця З 978 Самшвілде, з 1065 фортеця Лорі
Мова(и) Вірменська
Релігія Християнство (Вірменська апостольська церква[1])
Династія Кюрікяни
Zvartnots img 6965.jpg

Історія Вірменії

Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ПоганствоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавлікианиТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакідиАрцрунідиБагратіди
РубенідиХетумідиЛузіньяни
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоШляхта
Хронологія

Ташир-Дзорагетське царство (вірм. Տաշիր-Ձորագետի թագավորություն), також Царство Кюрікідів або Лорійське царство — вірменська[2][3] феодальна держава на півночі Східної Вірменії, що існувала з 978[4] до 1118 року.

Історія[ред.ред. код]

Руїни фортеці Лорі, збудованої Давидом I Безземельним[5]
Монети Багратідів (Кюрікідів) Ташир-Дзорагету, друга половина XI століття

Ташир-Дзорагетське царство включало східні області провінції Гугаркгавари Ташир, Дзорапор, Кохб тощо, а також частину Варажнуніка. З кінця IX століття зазначені області перебували у складі Багратідської Вірменії (Анійського царства) та керувались намісниками з роду Гнтуні. Невдовзі владу було передано представникам з роду вірменських Багратідів. Засновником Ташир-Дзорагетського царства став син Ашота III Милостивого, князь Гурген[6] або, як його ще називали, Кюріке, який правив у 978989 роках.

Для захисту країни від нападів Тіфліського й Гянджинського еміратів останній було визнано васальним[3][4] від Анійських Багратідів царем Ташир-Дзорагету та став засновником нової гілки вірменських Багратідів — династії Кюрікянів (Кюрікідів)[7]. Багратіди Ані зберігали права азгапета — старшого члена династії[8].

Первинно центром царства була фортеця Самшвілде, а з 1065 року — фортеця Лорі[5] заснована незадовго до цього царем Давидом I Безземельним[5]. У X–XI століттях було також збудовано фортеці Каян, Махканаберд, Гаг тощо, які охороняли важливі торгові шляхи. Найбільшого розквіту царство досягло за Дивида I Безземельного (бл. 9961048)[4], який розширив володіння царства за рахунок Тіфліського й Гянджинського еміратів. Близько 1040 року аміри Гянджі з курдської династії Шаддадідів безуспішно[9] намагались захопити низку територій Ташир-Дзорагету. Відомо також, що Давид I спробував домогтись незалежності від Анійських Багратідів, але повстання було жорстоко придушено царем Гагіком I Багратуні[4]. За Гургена II (бл. 10481089) столицею царства стало місто-фортеця Лорі. В середині XI століття після сельджуцьких завоювань Алп-Арслана Ташир-Дзорагет і Сюнік залишились єдиними областями Вірменії, які не було завойовано[10].

1118 року землі Ташир-Дзорагетського царства були приєднані до Грузії[11] (після чого грузинський цар отримав також і титул царя вірменів[12]) та передані під управління амірспасалару (головнокомандувачу військовими силами Грузії). 1185 року ці ж землі перейшли до вірменського княжого роду Закарянів[4], після чого Кюрікяни, закріпившись у фортецях Мацнаберд і Тавуш, зберігали царський титул до початку XIII століття[4].

Культура[ред.ред. код]

Найбільшими духовними центрами Ташир-Дзорагетського царства були монастирі Ахпат і Санаїн. На території царства розміщувалась купольна базиліка VI століття Одзун.

Правителі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Robert H. Hewsen, Armenia: A Historical Atlas. The University of Chicago Press, 2001, p. 72.
  2. V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — С. 102.
  3. а б Степаненко. В. П. З історії вірменсько-візантійських відносин другої половини X—XI ст. (1978) (15) С. 43—51.
  4. а б в г д е ВРЕ
  5. а б в ВРЕ
  6. V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — С. 41.
  7. а б ВРЕ
  8. Степаненко В. П. Політична обстановка в Закавказзі у першій половині XI ст. (1975) (11) С. 125.
  9. Іраніка
  10. University of Cambridge. The Cambridge history of Iran. — Cambridge University Press, 1991. — Т. 5. — С. 64.
  11. Вардан Великий. Загальна історія
  12. Вачнадзе М., Гурулі В., Бахтадзе М. Частина 1, Державне управління // Історія Грузії.
  13. а б V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — С. 102.
  14. а б в Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 5 С. 494.


Вірменія Це незавершена стаття з історії Вірменії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.