Ташкент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ташкент
Toshkent
Герб
Панорама Ташкента з повітря
Панорама Ташкента з повітря
Основні дані
Країна Узбекистан Узбекистан
Регіон Ташкентська область
Засноване II ст. до Р.Х.
Населення 2 206 300 (2009)
Площа міста 334,8 км²
Поштові індекси 100000
Телефонний код +998 71
Географічні координати 41°18′00″ пн. ш. 69°16′00″ сх. д. / 41.30000° пн. ш. 69.26667° сх. д. / 41.30000; 69.26667Координати: 41°18′00″ пн. ш. 69°16′00″ сх. д. / 41.30000° пн. ш. 69.26667° сх. д. / 41.30000; 69.26667
Висота над рівнем моря 455 м
Поділ міста 11 районів
Назва мешканців ташкентці
Міста-побратими див. тут
Міська влада
Веб-сторінка tashkent.uz
Ташкент (Узбекистан)
Ташкент
Ташкент

Ташке́нт (узб. Toshkent, Тошкент) — столиця Узбекистану, адміністративний центр Ташкентської області. Найбільше за чисельністю населення місто Узбекистану і Центральної Азії, центр Ташкентської міської агломерації, найважливіший авіаційний, залізничний і автомобільний вузол, а також політичний, економічний, культурний і науковий центр країни. Адміністративно місто поділяється на 11 районів.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Вид міста з космосу

Ташкент розташований на сході країни, у рівнині річки Чирчик, на висоті 440–480 м над рівнем моря.

На схід і північний схід від Ташкента розташовані відроги західного Тянь-Шаню.

Площа міста сягає 30 тисяч гектарів.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Ташкента — субтропічно-континентальний, але кількість опадів, у порівнянні з низовинним напівпустельними та пустельними областями, внаслідок близькості гір тут є достатньо значною. Морози зазвичай не бувають тривалими, але за ясної зимової погоди температура подеколи знижується до −20 °C і нижче, влітку температура нерідко досягає 35-40 °C у затінку. Мінімальна температура — −29,5 °C (20 грудня 1930 року), максимальна — + 44,5 °C (30 липня 1983 року).

Клімат
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 22,2 25,7 32,5 36,4 39,9 43 44,6 43,1 39,8 37,5 31,1 27,3 44,6
Середній максимум, °C 6 8,1 14 22,1 27,1 33,2 35,8 34,2 29 21,4 14,4 8,9 21,2
Середня температура, °C 0,9 2,5 8,3 15,7 20,2 25,7 27,8 25,7 20,3 13,6 8,1 3,7 14,4
Середній мінімум, °C −2,6 −1,4 4 10 13,6 17,9 19,6 17,5 12,7 7,6 3,7 0,2 8,6
Абсолютний мінімум, °C −28,5 −25,6 −16,9 −6,3 −1,7 3,8 8,2 5,6 0,1 −11,2 −22,1 −29,5 −29,5
Норма опадів, мм 55 47 72 64 32 7 4 2 5 34 45 53 420

Екологічна ситуація[ред.ред. код]

Іноді в Ташкенті має місце несприятлива екологічна ситуація, — тоді в місті спостерігається значна задимленість, в результаті якої видимість становить не більше 1,5 — 3 км[1]. У цих випадках гори на горизонті, зазвичай (за прозорого повітря в місті) доступні зору, стають невидимими або їх видно вкрай погано.

Населення[ред.ред. код]

Уже 1983 року населення Ташкента становило 1 902 тисяч осіб (при території 256 км²; див. нижче). У СРСР місто за чисельністю населення займало четверте місце (після Москви, Ленінграда та Києва).

Чисельність постійного населення Ташкента станом на 1 січня 2009 року становила 2 206,3 тисяч осіб (існують неофіційні оцінки, що враховують тимчасових мігрантів, згідно з якими населення Ташкента коливається від 2,6 до 3,2 млн осіб). Його змінюваність демонструють нижче наведені дані:

Рік 1975 1983 1999 2009
Чисельність
населення, млн осіб
1,6 1,9 2,1 2,2

Етнічний склад населення Ташкента наведено згідно з даними на 2008 рік (і в порівнянні з показниками на 1970 рік):

Рік Етнічний розподіл
1970 росіяни — 41 %, узбеки — 37 %, татари — 7 %, євреї — 4 %, українці — 2,9 %
2008 узбеки — 63 %, росіяни — 20 %, татари (в тому числі і кримські татари) — 4,5 %, корейці —
2,2 %, казахи — 2,1 %, таджики — 1,2 %, інші національності (в тому числі і українці) — 7 %[2].

Українці в Ташкенті[ред.ред. код]

Ташкент — місце найбільшого скупчення українців в Азії і одне з найбільших у діаспорі[3].

Коли Ташкент був головним містом Туркестанського генерал-губернаторства (18671917), там, переважно наприкінці XIX століття, почали селитися українці. У 191718 роки місто було осередком українського життя у всьому Туркестані — так, у квітні 1917 була зорганізована Українська Центральна Громада Туркестану; у 1918 році діяла Українська Крайова Рада Туркестану та її орган — Український Виконавчий Комітет, «Просвіта», виходив тижневик «Туркестанська Рада».

По зміцненні радянської влади в Ташкенті 1920 року український рух завмер. У 1930-их роках у кількох школах викладали українську мову, у Педагогічному Інституті діяв український відділ.

Під час Німецько-радянської війни у 194144 роки до Ташкента евакуйовано чимало українців (в тому числі і О. П. Довженка), і тоді радіо Ташкенту мало українські передачі.

Станом на 1970 рік у місті нараховувалось 40 700 етнічних українців (або 2,9 % від загалу). Проте в умовах повоєнного СРСР ташкентські українці русифікувалися.

Зі здобуттям Узбекистаном незалежності (1991) чимало етнічних українців покинуло місто та країну, перебравшись або до України, або до Росії. І нині (2000-ні) українська громада Ташкента є нечисленною. Формами її самоорганізації та підтримання культурних і мовних традицій є Український культурний центр «Батьківщина» (заснований у 1993 році); українська недільна школа.

У Ташкенті здійснює свою діяльність Посольство України в Республіці Узбекистан[4]. У середній школі імені Т. Шевченка, збудованій після землетрусу 1966 року українськими будівельниками, здійснюється викладання української мови та літератури. У грудні 2002 року в ході офіційного візиту Президента України Леоніда Кучми до Республіки Узбекистан перед одним з корпусів цієї школи відбулося урочисте відкриття ташкентського пам'ятника Тарасові Шевченку[5].

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Ташкент поділяється на 11 районів: Шайхантаурський, Сабір-Рахимовський, Учтепинський, Чиланзарський, Мірзо-Улугбекський, Мірабадський, Яккасарайський, Юнусабадський, Бектемирський, Сергелійський, Хамзинський.

район узб.[6] Населення
тис. осіб[7]
Площа
км²
щільність
населення
осіб/км²
Бектемірський Бектемир 27,5 20,5 1 341
Мірзо-Улугбецький[8] МирзоУлуғбек 245,2 31,9 7 687
Мірабадський[8] Миробод 122,7 17,1 7 175
Сабір-Рахімовський СобирРахимов 305,4 34,5 8 852
Сергелійський Сергели 149,0 56,0 2 661
Учтепинський[8] Учтепа 237,0 28,2 8 404
Хамзинський Хамза 204,8 33,7 6 077
Чиланзарський Чилонзор 217,0 30,0 7 233
Шайхантахурський[8] Шайхонтохур 285,8 27,2 10 507
Юнусабадський[8] Юнусобод 296,7 41,1 7 219
Яккасарайський[8] Яккасарой 115,2 14,6 7 890
Ташкент Тошкент 2 206,3 334,8 6 590

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

У Ташкенті успішно функціонують понад 160 значних підприємств промисловості. У місті виробляють літаки, залізничні вагони, трактори, екскаватори, різні види сільгоспотехніки, електротрансформатори, різноманітні прилади і механізми, медичне та електронне обладнання, кабелі, сучасну побутову техніку, в тому числі телевізори, прядильну і текстильну техніку, лакофарбові вироби та чимало іншої продукції.

В'їзд до ДАТ Ташкентське авіаційно-промислове об'єднання імені Чкалова

До найбільших підприємств Ташкента належать:

  • ДАТ Ташкентське авіаційно-промислове об'єднання імені Чкалова;
  • ДАТ «Ташкентський тракторний завод»;
  • АТ «O'zkabel»;
  • АТ «Toshkent truba zavodi»;
  • АТ «243-sonli zavod»;
  • «Algoritm»;
  • «SovPlastItal».

За результатами 2006 року було вироблено імпорто-замінної продукції на суму понад 114,2 млрд сум, що забезпечило додатковий обсяг експорту в 8,2 млн. доларів США[9].

Транспорт[ред.ред. код]

Автобус Mercedes Benz маршруту № 60 («Північний вокзал-Юнус-Абад 17 квартал») на зупинці «Північний вокзал»

Станом на 2009 рік у Ташкенті діє сім трамвайних маршрутів, 117 автобусних і 36 — маршрутних таксі, а також три лінії метрополітену з 29 станціями.

На автобусні маршрути припадає 65 відсотків всіх пасажирських перевезень. Влада міста з міркувань економії ухвалила намір закрити тролейбусне сполучення, і замінити його на на автобуси «Ісузу», які виробляє Самаркандський автомобільний завод.

Місто обслуговують міжнародний аеропорт «Ташкент» і один залізничний вокзал.

Від 1977 року в узбецькій столиці діє метрополітен.

Соціальна сфера: медицина та освіта[10][ред.ред. код]

Медицина[ред.ред. код]

Кваліфіковані медичні послуги населенню надають 109 лікарень, 614 поліклінік, чимало з яких є сімейними, 594 аптеки, 5 санаторіїв для дорослих, 8 санаторіїв-профілакторіїв, 4 дитячі санаторії та 2 пансіонати.

Ташкент є осередком сучасної медицини. Згідно з державною програмою удосконалення системи охорони здоров'я у місті відкриті спеціалізовані наукові центри екстреної меддопомоги, мікрохірургії ока, кардіології, хірургії, онкології. Також постійною є діяльність з будівництва, реконструкції, оновлення та оснащення новим обладнанням усіх медичних закладів.

Освіта[ред.ред. код]

Ташкентський Вестмінстерський університет

Узбецька столиця — великий освітньо-науковий центр. Тут працюють Академія наук Узбекистану, що об'єднує понад 40 науково-дослідницьких інститутів, 3 регіональні відділення; Академія державної та суспільної розбудови при Президенті Республіки Узбекистан.

У Ташкенті розташовані понад 30 вищих навчальних закладів, в тому числі Національний університет Республіки Узбекистан, консерваторія, Ташкентський медичний інститут, Ташкентський педіатричний медичний інститут, Ташкентський Державний Юридичний Інститут, Ташкентський державний економічний університет, Ташкентський університет інформаційних технологій та інші.

У Ташкенті функціонують філіали провідних вишів світу — Міжнародного Вестмінстерського університету, МДУ, Російської економічної академії імені Г. Плеханова, Російського державного університету нафти і газу імені І. Губкіна, Сінгапурського інституту розвитку менеджменту, філіал Туринського політехнічного університету.

Загальноосвітня сфера Ташкента представлена понад 300 школами, 117 академічними ліцеями та професійними коледжами. Серед позашкільних освітніх закладів міста — 30 музичних і 25 спортивних шкіл.

Культура[ред.ред. код]

Ташкент є великим культурним осередком країни та Центральної Азії. Тут розташовані численні музеї, театри (третина всіх узбецьких театрів) і концертні зали, цирк, кінотеатри, бібліотеки (Національна бібліотека Узбекистану імені Алішера Навої), парки, ботанічний сад, зоопарк і аквапарк, інші заклади культури.

Театри та музеї[ред.ред. код]

Ташкентські театри:

Ташкентські музеї[11]:

  • Будинок-музей Айбека Муси Ташмухамедова;
  • Клуб-музей Анни Ахматової;
  • Меморіальний Музей Тамари Ханум;
  • Меморіальний будинок-музей Юлдаша Ахунбабаева;
  • Меморіальний будинок-музей Урала Тансикбаєва;
  • Будинок-музей Гафура Гуляма;
  • Будинок-музей Мухтара Ашрафі;
  • Музей-квартира Сулеймана Юдакова;
  • Музей охорони здоров'я;
  • Ташкентський Будинок Фотографії;
  • Будинок-музей Сергія Бородина;
  • Музей Сергія Єсеніна

Парки, рекреація та дозвілля[ред.ред. код]

Ташкентська оаза, в якій розташоване місто, є унікальним місцем у регіоні середньоазійських пустель. Са́ме тому дуже важливим є збереження мікроклімату паркової зони міста. Нині численні ташкентські парки є головним місцем дозвілля та рекреації жителів і гостей міста[12]:

У центральному Парку Навої

Низка невеликих парків, по суті скверів, міста є меморіальними місцями або оригінальними артоб'єктами — центральний сквер імені Аміра Тимура, Парк кераміки, Японський сад (у районі Міжнародного бізнес-центру); природохоронними та науково-дослідницькими зонами — Ташкентський зоопарк і Ташкентський ботсад; суто зонами дозвілля та розваг, в тому числі елітних — Ташкентський аквапарк, парк розваг «Ташкент-Ленд», Ташкентський Гольф-клуб «на Озерах».

Улюбленим місцем променадів містян і гостей Ташкента є набережна Анхору.

Архітектура[ред.ред. код]

Будинок друку і теперішній державний історичний музей

У Ташкенті збереглися й відреставровані (у виключних випадках відновлені повністю, тобто є репліками) низка історико-культурних пам'яток, що є взірцями ісламської архітектури XIVXIX століть: медресе Баракхана, Абдулкасима та Кукельдаш (всі три — XVI ст.), мавзолеї Зайнутдіна-бобо (XIV—XVI ст.ст.), Зангі-ата (XV–XVI ст.ст.), Каффола Шоший (XVI ст.) та Калдиргочбія (Толе бі) (XVIII ст.), мечеті Намагох і Джамі (обидві — XIX ст.)

Ставши у 1867 році головним містом Туркестанського генерал-губернаторства, Ташкент почав зазнавати впливу російської та популярної на той час у Російській імперії західної архітектури, відтак у місті були зведені будівлі у невластивих східним містам європейських стилях, що переважно тяжіли до еклектизму, будучи сумішшю різних стилів — від так званого «російського класицизму» до модерну, а нерідко і з використанням національних традицій, зокрема у декорі. Найяскравішою пам'яткою цієї доби став ташкентський палац Романових (архітектори В. С. Гейнцельман, О. Л. Бенуа, 1891).

У радянському Ташкенті, який змінив статус на столицю спершу Туркестанської АРСР, а потому Узбецької РСР було здійснювалось будівництво численних адміністративних споруд, будівель громадського призначення. Найвидатнішими будівлями цього періоду стали[13]:

Після руйнівного Ташкентського землетрусу (1966) Ташкент було відбудовано за допомогою всіх союзних республік. Серед прикметних споруд другої половини 196080-х років:

  • Ташкентський філіал Центрального музею В. І. Леніна (нині Державний музей Історії Узбекистану; архітектор Є. Розанов, 1970);
  • готель «Узбекистан» (архітектор І. Мерперт, 1974);
  • Будинок друку (архітектор Р. Блазе, 1975);
  • Палац дружби народів (архітектор Є. Розанов, 1981);
  • Телевежа (1985).

Значних змін від 1990-х років зазнала центральна площа Ташкента — на перейменованому майдані Мустакіллік (Незалежності) було здійснено роботи з реконструкції та благоустрою, споруджено низку нових пам'ятників. У 2000-х капітальне будівництво у місті відновилося, й особливо інтенсивним воно було напередодні вересня 2009 року, коли місто святкувало свій 2200-літній ювілей.

Персоналії[ред.ред. код]

Ташкент як столиця узбецької держави є місцем життя і творчості багатьох діячів саме національної культури та історії.

Відомі ташкентці[14]:

  • Юнус Раджабі — академік, народний артист Узбекистану, композитор, видатний співак, інструменталіст-виконавець, фольклорист, організатор і керівник музичних колективів, педагог і громадський діяч;
  • Абдулла Кадирі — відомий поет і письменник, драматург і публіцист, основоположник жанру романа в узбецькій літературі;
  • Озод Шарафиддинов — літературознавець і літератор;
  • Ойбек (Муса Ташмухамедов) — узбецький радянський поет і письменник, Народний письменник Узбекистану (1965), Академік АН Узбекстану (1943), лауреат Державної премії СРСР (1946, за історико-біографічний роман «Навої»);
  • Джалілов Обід Джалілович — Народний артист Узбекстану (1939), актор Узбецького державного академічного драматичного театру;
  • Зикір Мухамеджанов — відомий узбецький і радянський кіно- і театральний актор;
  • Аброр Хідоятов — відомий узбецький і радянський актор театру, Народний артист (1945), лауреат Державної премії (1949), нагороджений орденами і медалями. Його іменем названий Державний драматичний театр у Ташкенті;
  • Абдулла Авлоні — великий поет, письменник, драматург, педагог, журналіст і народний діяч, один із засновників узбецької культури і літератури;
  • Гафур Гулям — відомий узбецький письменник, літературознавець і перекладач;
  • Саїд Ахмад — узбецький прозаїк і драматург, майстер узбецького оповідання; Герой Узбекистану, Народний письменник Узбекистану, Заслужений діяч мистецтв Узбекистану.
  • Холендро Дмитро Михайлович — російський письменник, сценарист.

Уродженцями Ташкента також є Герой Радянського Союзу Костянтин Уржунцев; видатні радянські вчені-хіміки Сабір Юнусов та Хамдан Усманов; українські актриса Народна артистка України (1982) Лариса Кадирова та художник член Національної спілки художників України вінничанин Олександр Рожков; радянський естрадний співак Юрій Антонов.

Міста-побратими[ред.ред. код]

У Ташкента встановлені побратимські стосунки з понад 10 містами світу, в тому числі і українським Дніпропетровськом:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Информационная экосеть sreda.uz Смог над Ташкентом
  2. Етнічний склад населення Ташкента на 2008 рік на www.tashkent.uz (рос.)
  3. Ташкент // Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  4. Посольство України в Республіці Узбекистан
  5. Співробітництво в культурно-гуманітарній сфері // Інформація про поточний стан і перспективи двосторонього співробітництва між Республікою Узбекистан та Україною на Офіційна веб-сторінка Посольства Республіки Узбекистан в Україні (рос.)
  6. Адміністративно-територіальний поділ на сайті хокіміята міста Ташкента (узб.)
  7. Адміністративно-територіальний поділ на сайті хокіміята міста Ташкента (рос.)
  8. а б в г д е Мірзо-Улугбецький район раніше мав назву Куйбишевський район, Мірабадський — Ленінський, Учтепинський — Акмаль-Ікрамовський, Шайхантахурський — Жовтневий, Юнусабадський — Кіровський, Яккасарайський — Фрунзенський район.
  9. Про місто (Ташкент) (рос.) на Офіційна веб-сторінка міста
  10. Соціальна сфера (рос.) на Офіційна веб-сторінка міста
  11. Музеї Ташкента. Інформація та список найкращих та найцікавіших музеїв Ташкента // Театри Узбекистану на www.orexca.com («Орієнтал експрес Центральна Азія», веб-ресурс, присвячений мандрівкам та туризму до Центральної Азії) (англ.) (рос.)
  12. Рекреаційні зони і парки Ташкента // Театри Узбекистану на www.orexca.com («Орієнтал експрес Центральна Азія», веб-ресурс, присвячений мандрівкам та туризму до Центральної Азії) (англ.) (рос.)
  13. Умаров У. У. Ташкент // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 11. — Книга 2. — Київ, 1984., стор. 158
  14. Відомі ташкентці (рос.) на Офіційна веб-сторінка міста
  15. Карамель «Лайма». Зроблено в Ташкенті., стаття за 7 травня 2007 року на www.gorod.lv

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]