Таїно (народ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Таїно чи таіноіндіанський народ, корінне населення Багамських, Великих та Малих Антільських островів. Саме таїно були тим народом який зустрів Христофор Колумб під час свого плавання до Америки. Внаслідок фізичного знищення, а головно завезеним європейцям хворобам вимерли. Залишки народу змішалися з європейськими та африканськими прибульцями, тож зараз чимало жителів Пуерто-Ріко, Домініканської республіки та деяких островів регіону вважає себе нащадками таїно.

Походження[ред.ред. код]

Найпоширенішими є погляди, що таїно споріднені з араваками. Вони відділилися від араваків біля початку нашої ери чи навіть давніше мігрувавши на острови з району дельти Оріноко. Враховуючи час розподілу таїно не можна вважати араваками, це споріднені але різні народи з різною культурою та історією. Також існують теорії які заперечують аравакське походження таїно і виводять їх з венесуельських Анд чи інших місцевостей, а не з району Оріноко. Самі таїно вважали, що походять з печер священної гори на Гаїті.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Реконструкція (для туристів) поселення таїно на Кубі

На часи прибуття Колумба таїно жили окремими досить великими племенами наприклад на Еспаньйолі в 1492 році було п'ять племен таїно та чолі з касиками, як вони називали своїх вождів. Щодо чисельності цих племен, то існують значні розбіжності в оцінках - за одними найбільші племена налічували біля 3 тисяч людей, в той час як за іншими данними три тисячі жителів мали не племена, а найбільші поселення таїно. Касики мали значну владу і користувалися великою шаною співплемінників. Вони носили прикрашений золотими підвісками одяг, жили у великих квадратних житлах, на відміну від інших таїно чиї будинки були круглими. Приймаючи гостей вожді сиділи на прикрашених золотом ослінчиках, що були символом їх влади.

Суспільство таїно поділялося на простих людей та знать. Керували племенами касики якими могли бути як чоловіки так і жінки. Вожді радилися з жерцями які виступали посередниками між богами і людьми.

Таїно були патріархальним напівматрілокальним суспільством. Якщо в родині не було спадкоємця чоловічої статі, то спадок передавався старшій дитині сестри. Після весілля молода пара переїжджала до дядько по материнській лінії. Поширеною була полігамія, чоловіки, а інколи й жінки мали по 2-3 подружь, а вожді часом до тридцяти дружин.

Головним заняттям таїно було землеробство хоч полювання та риболовля також відігравали помітну роль. Головною культурою була маніока яку саджали на спеціальних насипах, для кращого дренажу та запобігання ерозії. Ці насипи були біля 1 метра у висоту, 3 метрів завширшки і розташовувалися рядами. Другою за значенням культурою була солодка картопля. Менш важливі культури, такі як кукурудзу, саджали на звичайних вирубаних в лісі ділянках. На відміну від материка зернові не використовувалися для випікання хліба, для цього вживали вимочений з маніоки крохмаль. Також таїно вирощували боби, перець, арахіс, ананаси, тютюн, гарбузи та бавовну. Збирали багато дикоростучих фруктів наприклад пальмові горіхи та гуаяву.

Оскільки острівна фауна Вест-Індії не мала великих наземних тварин, то полювали таїно на різну дрібну здобич — ящірок, ігуан, черпах, птахів та дрібних савців. Рибу ловили бавовняними сітями, на гачок, пастками на греблях, велику рибу та ламантинів били списами.

Сучасні домініканські дівчата на карнавалі у шатах і з розмальованими обличчями у стилі таїно

Таїно вміли будувати великі каное в середньому на півтора десятки людей, але траплялися і величезні які вміщали сотню чи навіть більше пасажирів. Для полювання та війни таїно використовували луки та стріли. Останні часом отруювали. Також в якості бойової зброї використовували кийки приблизно трисантиметрової товщини.

Чоловіки та заміжні жінки носили коротенькі спіднички. Для того щоб прикрасити себе таїно розмальовували тіло, використовували прикраси з мушель та рідше з золота. Також для прикращання та з релігійною метою використовували пірсінг і татуювання при цьому татуюванням себе вкривали переважно чоловіки, а пірсінг робили собі жінки.

Таїно жили досить великими поселеннями які звалися «юкаек». Причому юкаеки з Гаїті чи Пуерто-Ріко були помітно більші за багамські. В центрі поселення зазвичай була площа яку використовували для зібрань, свят, ігор. Площу оточували великі круглі житла «боіо» збудовані з очерету та соломи. В одному такому домі жило до 15 окремих малих родин. Меблів було дуже мало — бавовняні гамаки, пальмові циновки, дерев'яні крісла та дитячі колиски.

Тіно мали гру в м'яч очевидну схожу на відому в Мезоамериці. Грали твердим м'ячем дві команди чисельність в 10-30 гравців. Для гри використовували площі посерд поселень або ж спеціальні прямокутні маданчики. Оскільки найвикористовуваніші майданчики знайдено на кордоні племен то існує думка, що гру використовували для розв'язання суперечок між ними. В будь якому випадку це очевидно була гостроконкурента гра з уболівальниками на зразок сучаних командних ігор.

Історія[ред.ред. код]

До прибуття європеців ворогами мирних таїно були войовничі канібали кариби, що жили переважно на Малих Антильських островах які вони завоювали в попередні сторіччя підкорюючи, знищуючи та витісняючи таїно.

Не маючи імунітету до завезених з Старого Світу хвороб та потерпаючи від прямого насильства з боку іспанців таїно дуже швидко вимирали, так, що вже за кілька десятиріч від колись численних племен вціліли лише жалюгідні залишки. В цілому до XVIII століття таїно чи вимерли чи змішалися з креолами та неграми щезнувши як народ. Щоправда є досить достовірні археологічні та не дуже достовірні письмові джерела, згідно з якими окремі невеличнкі групи таїно, що вели традиційний спосіб життя зберігалися на Кубі ще на початку чи навіть в другій половині XIX століття.

Слід у культурі[ред.ред. код]

Хоч таїно як народ швидко вимерли після прибуття європейців, але вони залишили певний слід у світовій культурі. Саме в таїно європейці навчилися вирощувати та палити тютюн. Також деякі слова з мови таїно увійшли до багатьох інших мов світу наприклад в українській це барбакоа (барбекю), хамака (гамак), каноа (каное), хуракан (ураган), батат. Назва кукурудзи в багатьох мовах світу походить від слова махіз (маїс) яке використовували таїно для цієї рослини.

Бібліографія (з посиланнями)[ред.ред. код]