Тверде тіло
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тверде́ ті́ло — це агрегатний стан речовини, що характеризується стабільністю форми.
Атоми твердих тіл здійснюють теплові коливання в околі рівноважних положень.
Розрізняють кристалічні і аморфні тверді тіла.
Кристали характеризуються наявністю просторової періодичності в розміщенні рівноважних положень коливань атомів, тобто, наявністю кристалічної гратки. Атоми аморфних твердих тіл коливаються поблизу хаотично розміщених точок.
Розрізняють тверді тіла з ковалентним, іонним, металічним тощо зв’язком між атомами.
Електричні, магнітні і деякі інші властивості твердих тіл визначаються переважно характером руху валентних електронів його атомів. В зв’язку з цим тверді тіла поділяються за електричними властивостями на діелектрики, напівпровідники і метали; за магнітними - на діамагнетики, парамагнетики і феромагнетики.
Тверді тіла вивчає окрема область фізики — фізика твердого тіла.
[ред.] Фазові переходи
При підвищенні температури тверді тіла переходять у рідкий або газоподібний стан. Перехід твердого тіла в рідину називається плавленням, а перехід у газоподібний стан, минаючи рідкий, - сублімацією.
Існують також фазові переходи між твердотільними фазами, при яких змінюється внутрішня структура твердих тіл, стаючи упорядкованішою при пониженні температури.
[ред.] Фізичні властивості
Під фізичними властивостями твердих тіл розуміється їх специфічна поведінка при впливі певних сил і полів. Існує три основних способи впливу на тверді тіла, відповідні трьом основним видам енергії: механічний, термічний і електромагнітний. Відповідно виділяють три основних групи фізичних властивостей.
Механічні властивості зв'язують механічні напруження і деформації тіла, які відповідно до результатів широких досліджень механічних і реологічних властивостей твердих тіл, виконаних школою академіка П.О. Ребіндера, можна поділити на пружні, міцнісні, реологічні і технологічні. Крім того при впливі на тверді тіла рідин або газів виявляються їх гідравлічні і газодинамічні властивості.
До термічних відносять властивості, які виявляються у вугіллі під впливом теплових полів, а до електромагнітних – властивості, які виявляються при впливі на вугілля електричних, магнітних полів і електромагнітних коливань. До електромагнітних властивостей умовно можна віднести радіаційні, котрі проявляються при впливі на вугілля потоків мікрочастинок або електромагнітних хвиль значної жорсткості (рентгенівські, гамма-промені).
Фізичні властивості вугілля зумовлені їх хімічним складом, структурою і надмолекулярною організацією.
