Твердофазний синтез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Твердофазний синтез (англ. solid-phase synthesis) — спосіб синтезу сполук, що застосовується для створення їхніх бібліотек, при якому використовується тверда підкладка для розділення сполук при синтезі, що спрощує ідентифікацію продуктів реакції.[1][2]

В ході отримання сполук до полімерної підкладки прикріпляється (іммобілізується, тобто зв'язується хімічним зв'язком) субстрат, часто через зв'язівну ланку (лінкер), щоби далі при взаємодії з реактантом утворити продукт, який залишається зв'язаним з полімерною основою. Після закінчення реакції продукт може бути знятий (відщеплений) з полімерної основи за допомогою простої реакції у м'яких умовах, приміром, відновленням сполучного зв'язку, ацидолізом чи гідролізом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 червня 2016. Процитовано 29 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. John McMurry: Chemia organiczna, t. 4. Warszawa: PWN, 2005, ss. 1008-1009. ISBN 83-01-14404-1. 

Джерела[ред. | ред. код]