Твоїм визволителям, Донбасе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 48°01′16″ пн. ш. 37°48′56″ сх. д. / 48.0212° пн. ш. 37.8156° сх. д. / 48.0212; 37.8156

Монумент «Визволителям Донбасу»

«Твоїм визволителям, Донбасе» («Визволителям Донбасу») — монумент у Донецьку, присвячений пам'яті всіх частин і з'єднань, що відвойовували Донбас під час Другої світової війни[1]. Найбільший за величиною пам'ятник на теренах східної Україні[2], головний пам'ятник військової історії міста й області.

Традиційно біля пам'ятника проводяться заходи, присвячені Дню Перемоги. Ветерани проходять маршем через центр міста до монумента, де їх поздоровляють і накривають для них на алеях біля пам'ятника святкові столи[3].

Опис[ред.ред. код]

Монумент являє собою майданчик у формі трикутника, на якій розташована група із трьох похилих об'ємних стін, що виходять із землі[4] і символізуючих своїми гострими гранями силуети Донецьких териконнів.[1]. У підніжжя монумента на День Перемоги запалюють Вічний вогонь[4]. На одній зі стін розташований напис: «1943. Твоим освободителям, Донбасс» (укр. 1943. Твоїм визволителям, Донбасе). На іншій стіні установлена скульптурна група, що перераховує дати звільнення населених пунктів Донецької області[4]:

Яма — 4 IX, Дебальцеве — 3 IX, Часів Яр — 5 IX, Красний Лиман — 6 IX, Слов'янськ — 6 IX, Святогірськ — 8 IX, Микитівка — 5 IX, Добропілля — 8 IX, Краматорськ — 6 IX, Артемівськ — 5 IX, Горлівка — 5 IX, Донецьк — 8 IX, Макіївка — 6 IX, Маріуполь — 10 IX, Будьонівка — 2 IX, Старобешеве — 9 IX, Чистяково — 2 IX, Сніжне — 1 IX, Орджонікідзе — 3 IX, Дружківка — 6 IX, Красноармійськ — 8 IX, Дзержинськ — 5 IX, Іловайськ — 4 IX, Волноваха — 10 IX, Володарське — 14 IX, Амвросіївка — 23 VIII, Харцизьк — 5 IX, Курахове — 10 IX, Константинівка — 6 IX, Ясинувата — 7 IX, Шахтарськ — 2 IX, Селидове — 8 IX.


На площадці знаходиться скульптурна композиція — шахтар і солдат, які правими руками разом тримають меч вістрям донизу[5]. Ліва рука солдата піднята нагору, ліва рука шахтаря відведена убік. За плечима фігур розвівається прапор у вигляді п'ятикутної зірки. Солдат — молодий чоловік, з відкритим поглядом і загостреними рисами особи, а шахтар — зрілий чоловік[5]. Портрети воїна й шахтаря ліпилися без натурщиків і є збірними образами[5]. Скульптури виготовлені з міді, їхня висота становить вісімнадцять метрів, загальна висота монумента разом з постаментом і прапором понад 30 метрів[5].

Для відбиття суті регіону в якому встановлений пам'ятник символічне значення мають обрані для облицювання матеріали, фактура, рельєф поверхонь постаменту й стилобату[6]. Постамент зовні облицьований чорним гранітом і піднімається до монумента від поверхні землі під нахилом, що символізує шари кам'яного вугілля[5], що композиційно пробиваються на поверхню крізь границю землі. Усередині постамент порожній.

Розташування[ред.ред. код]

Монумент знаходиться в Київському районі Донецька, на території Міського парку культури і відпочинку. Географічні координати: 48°01′16.97″ північної широти 37°48′56.42″ східної довготи. Завдяки розташуванню на височині в заплаві Кальміусу, пам'ятник видний здалеку. Від підніжжя пам'ятника добре видний Калінінський район Донецька і Червоногвардійський район Макіївки, розташовані на лівому березі Кальміусу[1].

Монумент розташований наприкінці широкої алеї, що ділить парк на дві частини[4], що до будівництва Донбас Арени проходила від вулиці Челюскінців до берега Кальміусу. Посередині алеї розбиті квітники, також вона обрамлена різними сортами дерев: акаціями, липами, каштанами, ялинками і іншими представниками флори Донецької області[4]. На прилягаючій території сформований «Сквер ветеранів» (закладений в 2010 році)[7][8], «Алея солдатських вдів» (в 2010 році на ній були висаджені берези)[9], «Алея Пам'яті» (закладена 6 вересня 1992 року на честь полеглих і зниклих без звістки в роки Німецько-радянської війни донеччан).

Київський колектив, що працював над первісною ідеєю пам'ятника, припускав розмістити його на місці, де надалі був побудований Донецький міський Палац дитячої і юнацької творчості[5].

На поточному місці розташування пам'ятника до його будівлі знаходилось циганське селище, яке за документами значилося як вулиця Приовражна. Для будівництва монумента це селище знесли й переселили його жителів у квартири. Навколо монумента розбили паркову зону, що примкнула до парку імені Ленінського Комсомолу[5].

Монумент розташований над виробленнями вугільної шахти імені М. І. Калініна. При створенні пам'ятника його авторам довелося врахувати складні гірничо-геологічні умови — «французький розлам», а також провести дренажні роботи[5]. Через розлам монумент довелося переносити на 70 метрів від запланованого спочатку місця[11][12].

Створення[ред.ред. код]

Пам'ятник вирішили встановити у 1967 році. Над монументом почав працювати київський колектив скульпторів, але далі стадії розробки ідеї їхня робота не просунулася[5].

В 1976 році[5] над пам'ятником спочатку працювати група донецьких авторів: скульптори — Юрій Іванович Балдін і Олександр Миколайович Порожнюк, архітектори — Кишкань Володимир Петрович і Михайло Якович Ксеневич, інженер-конструктор — Юхим Леонідович Райгородецький В 1978 році цей колектив був офіційно затверджений[5]. Групою керував Володимир Петрович Кишкань, якому належало багато ідей по створенню монументу[5].



Створення Монументу майже завершено

Розробки проекту велися паралельно, в Донецьку й Києві, але Володимир Петрович Кишкань переконав чиновників у тім, що пам'ятник потрібно створювати силами не київських, а донецьких авторів[5]. В 1980 році з'явилася концепція з'єднання фігур воїна й шахтаря, що запропонував Юрій Іванович Балдін[5].

Двометрові голови фігур солдата й шахтаря протягом року ліпилися з гіпсу й покривалися міддю на дні басейну Донецького державного університету, що у цей час ще будувався[5] — інших підходящих площ у Донецьку не знайшовся[2]. Навколо голів були створені платформи, на яких працювали скульптори: над головою шахтаря — Олександр Миколайович Порожнюк, над головою солдата — Юрій Іванович Балдін[5].

Після того, як голови були зліплені, їх тут же, на дні басейну, обшили міддю методом розкрою. Для цього бралися аркуші міді товщиною два міліметри, вирізалися фрагменти, з'єднувалися аргонним зварюванням скульпторами-форматорами, шви зачищалися й зачеканивались[5]. Після обшивання гіпс зсередини вибивався й у порожні скульптури встановлювався каркас, виготовлений на Донецькому машинобудівному заводі[5][4].

Для порожніх фігур монумента на Донецькому машинобудівному заводі був виготовлений каркас, там же вони були покриті міддю[5][4]. Тому що монумент виготовлений з міді, то перші роки після створення він був червоного кольору, а потім почорнів[3]. Мідь, з якої зшита конструкція, привезена з Артемівського заводу кольорових металів[5]. Чорний граніт, яким облицьований постамент, привезений з Правобережної України[5].

Відкриття хотіли зробити до сорокаріччя Звільнення Донбасу, що відбулося у вересні 1983 року, але на цей термін не встигли й пам'ятник був відкритий 8 травня 1984 року до тридцятидев'ятиріччя перемоги у Великій Вітчизняній війні[5].

У 2010 році на честь 65-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні була проведена масштабна реконструкція монумента, пам'ятних плит, центральної алеї й благоустрій прилеглої території, для якої було притягнуто 300 робітників[13]. На реконструкцію було витрачено близько 10 мільйонів гривень, які міська влада взяла в кредит через недолік коштів у міському бюджеті[13]. Над реконструкцією працювало управління капітального будівництва Донецької міської ради із залученням приватних підрядників[11].

Реконструкція дозволила створити єдиний меморіальний комплекс[14]. Також у ході реконструкції до монумента був перенесений Пам'ятник воїнам-афганцям[14] і тепер становить із ним єдину композицію[15].

Меморіальні блоки[ред.ред. код]

В 19952000 роках монумент був доповнений новими стелами[1] у вигляді п'яти масивних блоків уздовж алеї, що веде до пам'ятника. Стели містили назви дивізій, які звільняли Донбас, і прізвища загиблих під час звільнення[3], усього дві тисячі триста прізвищ[16]. Під час реконструкції 2010 року меморіальні дошки цих блоків були перенесені до подножнього монументу, а також встановлені нові блоки пам'яті з іменами загиблих визволителів Донбасу й партизанів-підпільників[17].

Литі об'ємні знаки й меморіальні барельєфні дошки були виготовлені зі сплаву алюмінію компанією «Неонсвіт-Донбас», яка розробила ескізи, виготовила моделі й форми, а також виконала їхню обробку[18].

Спочатку були виконані моделі з ПХВ методом фрезування пластику товщиною 8 мм і щільністю 0,65 г/см2, а також методом вакуумно-плінкового формування виготовлені форми для виливки. Після лиття за допомогою зборки паз-у-паз і пошарове склеювання були складені об'ємні написи «ВІЧНА СЛАВА ВИЗВОЛИТЕЛЯМ ДОНЕЦЬКОГО КРАЮ» і «СЛАВА ПАРТИЗАНАМ І ПІДПІЛЬНИКАМ ДОНБАСУ». Габаритний розмір першого напису 3800 * 1500 мм, другий — 3100 *1000 мм). За допомогою ручного формування відлили барельєфні зображення зірок, що складаються з 13 окремих частин і 24 меморіальних барельєфних дощок. Габаритні розміри зірок — 1810 х 1383 мм, меморіальних дощок — 700 х 500 мм і 700 х 1000 мм. Вага зірок — 44 кілограми. Методом фрезерування й пайки з фарбуванням і тонировки з композитного матеріалу Екобонд була виготовлена декоративна зірка, висота якої становить 1300 мм, а товщина — 3 мм[18].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г «Монумент "Визволителям Донбасу"». Наш Донецьк. Процитовано 2010-05-15. 
  2. а б Дмитро Заборін Кам'яні особи Донецка «П'ятниця» («Салон Дона і Баса») (15 квітня 2005).
  3. а б в Сергій Голоха [1] Газета по-донецьки (19 березня 2009).
  4. а б в г д е ж А. К. Скибенко 6 донецьких екскурсій. — Донецьк: Норд Комп'ютер, 2009. — С. 28.
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Володимир Прозоровський (2009-05-08). «Унікальний ювіляр... І величезного голови на дні донецького бассейна». donbass.NAME. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2010-05-15. 
  6. Е. А. Гайворонський Результати аналізу композиційно-художнього рішення архітектурних об'єктів, що відбивають провідне значення вугільної промисловості на території Донбасу (на прикладі м. Донецька) (2010) (2010-2(84)) С. 117.
  7. Дар'я Кияница (2010-04-22). «Усім миром, всім народом... В День Перемоги для ветеранів Донбасу готовлять нову алею й безкоштовне спілкування з однополчанами з інших країн». Московський Комсомолець у Донбасі. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2010-07-07. 
  8. Олена Васина (2010-04-24). «Завершується реконструкція меморіального комплексу "Твоїм визволителям, Донбас!"». Укринформ. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2010-07-07. 
  9. «Місто почало прихорашиваться». Комсомольська правда в Україні. 2010-03-16. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2010-07-07. 
  10. Фотографія зроблена в 2005 році, до перенесеня пам'ятника загиблим воїнам-афганцям на інше місце
  11. а б «Донецьк взяв кредит в 10 млн. грн на реконструкцію меморіалу "Твоїм визволителям, Донбас"». Донецьк.proUA.com. 2010-04-20. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2010-07-06. 
  12. Оксана Вітер (2010-04-26). «Пам'ятник "Твоїм визволителям, Донбас" у Донецьку може впасти». ТРК Юніон. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2010-07-13.  (рос.)
  13. а б Євген Руденко (2010-04-20). «Донецьк обновив парк Ленінського комсомолу у кредит, але не потягнув "Катюшу" за мільйон гривень». Сегодня. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2010-05-16. 
  14. а б «У Донецьку оголошений тендер на реконструкцію монумента Твоїм визволителям, Донбасс». ProTorgi.Info. 2009-12-02. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2010-07-06. 
  15. «У Донецьку меморіал "Твоїм визволителям, Донбас" тепер "охороняють" танки». Комитет. 2010-04-20. Процитовано 2010-07-07. 
  16. Марина Пархоменко (2009-03-26). «Погляд у майбутнє. У парку відкриється комплекс військової слави». Вечірній Донецьк. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2010-07-13. 
  17. Сергій Малов (2010-05-09). «"Твоїм визволителям, Донбас!" У Донецьку святкують День Великої Перемоги». Ура-інформ.Донбас. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2010-07-07.  (рос.)
  18. а б Юрій Гребенников (2010-05-20). «"Твоїм визволителям, Донбас!"». Індекс Промо. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2010-07-06. 

Література[ред.ред. код]

  • Пам'ятники й пам'ятні знаки // Усе про Донецьк.: Довідковий посібник. — Донецьк: Донбас, 2003. — С. 156-162. — ISBN 5-7740-0782-0.
  • А. К. Скибенко 6 донецьких екскурсій. — Донецьк: Норд Комп'ютер, 2009. — С. 28.

Посилання[ред.ред. код]