Тейя (планета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Художнє відтворення теорії гігантського зіткнення Тейї із Землею, внаслідок якого утворився Місцяь.

Тейя (від грец. Θεία) — планета, що ймовірно існувала на зорі Сонячної системи, на тій же орбіті, що і Земля. Згідно з теорією гігантського зіткнення зіштовхнувшись із Землею призвела до формування Місяця. Ймовірно проіснувала впродовж сотні мільйоноліть від моменту формування Сонячної системи (~4.6 Гігаліт) і до моменту зіткнення із Землею (~4.5 Гігаліт). Об'єкт сформувався в точці Лагранжа (L4 або L5) щодо системи двох тіл Земля-Сонце. Орієнтовно маса Тейї була як у Марса (1/10 Землі). Планета названа на честь титана Тейї — матері Селени (богині Місяця).

Зіткнення[ред.ред. код]

Зближення та зіткнення Тейї та Землі, і утворення Місяця.
(Схематичне відтворення в системі координат, що обертається з фіксацією щодо Землі. Одна петля Тейї відповідає року.)

За деякими даними планетозималь Тейя ймовірно проіснувала 30-50 мільйонів років від формування Сонячної системи і 4.53 Гігаліт (мільярд років) років тому зіткнулася із прото-Землею. Згідно із результатами порівняльного аналізу розподілу ізотопів рубідію та стронцію на Місяці та Землі проведеного у 2008 році зіткнення відбулося 4.48 ± 0.02  Гігаліт. Останнє число добре узгоджується із датою 4.46 ± 0.04 Гігаліт, яка була раніше отримана, на основі втрати свинцю та формуванню Місячної кори. Таким чином Тейя могла існувати впродовж 70-110 Мегаліт (мільйонів років). [1]

Прото-Земля, на момент зіткнення вже мала майже сучасну масу. Початкова швидкість зіткнення була незначною, в астрономічному розумінні, — 4 км/сек. Кут падіння Тейї був гострим, орієнтовно 45°. Залізне ядро Тейї занурилося до земного ядра, в той час як більшість мантії Тейї та значна частка мантії Землі були викинуті в космос, де сформували акреційний диск. З акреційного диску в дуже короткий час (в межах століття, можливо навіть одного місяця) сформувався супутник планети — Місяць.

Комп'ютерне моделювання показує, що в троянських точках Лагранжа системи Земля—Місяць тривалий час до 100 Мегаліт могли існувати значні тіла чи скупчення уламків. [2]

Внаслідок зіткнення Земля отримала значний кутовий момент обертання, доба тривала близько п'яти годин. В подальшому внаслідок віддалення Місяця, обертання Землі сповільнилося до наявних двадцяти чотирьох годин у добі.

Обґрунтування[ред.ред. код]

Згідно із сучасними поглядами, ізотопний розподіл планет суттєво залежить від відстані до Сонця. Місяць і Земля маючи схожий розподіл ізотопів не могли сформуватися на відмінних орбітах, проте факт відсутності на Супутнику важких елементів було складно пояснити одночасним утворенням на одній орбіті обидвох тіл.

Вперше гіпотеза "великого удару" (англ. Big Impact) або "великого сплеску" (англ. Big Splash) була запропонована в 1975 році групою американських астрофізиків Елом Камероном (англ. Al Cameron), Уільямом Вардом (англ. William Ward) та Уільямом Гартманном (англ. William Hartmann). Таким чином відносно легко було обґрунтовано майже повну відсутність на Супутнику тяжких елементів, наприклад заліза. Проте об'єкт, що утворився деінде мав би суттєво відмінний склад і у новоутвореного Місяця був би відмінний ізотопний склад, наприклад ізотопів оксигену (18O, 17O, 16O). [3]

Місце виникнення Тейї тривалий час залишалося слабким місцем теорії. У новоутвореній Сонячній системі не було місць де зміг утворитися такий значний об'єкт, як Тейя зі схожим до Землі ізотопним складом. Адже для накопичення такої маси повинен був пройти певний час існування на стабільній орбіті. У 2004 році на основі комп'ютерного моделювання два співробітники Прінстонського університету Річард Ґотт (англ. Richard Gott) та Едуард Белбруно (англ. Edward Belbruno) проілюстрували, що в одній із троянських точок Лагранжа, які відстають від Землі на 60° зміг би утворитися планетоїд, який мав би достатньо часу для розростання до Марсіанської маси. Орієнтовно за сотню мільйонів років об'єкт був розхитаний гігантом Юпітером і поступово зблизився та зіткнувся із Землею на незначній швидкості. Оскільки і Земля і Тейя сформувалися на одній орбіті, то й ізотопний склад у них схожий. [3]

25 лютого 2011 було оголошено про відкриття двох планет на одній орбіті в планетарній системі KOI-730. Обидві планети перебувають в троянових точках одна відносно одної. Існування таких об'єктів є ще одним підтвердженням правдоподібності існування Тейї. Згідно із розрахунків орбіт мінімум впродовж найближчих 2.2 мільйонів років обидві планети матимуть стабільні орбіти. [4][5]

Назва[ред.ред. код]

Гіпотетична планета отримала свою назву на честь персонажу з давньогрецької міфології титана Тейї — доньки Неба (Урану) та Землі (Геї). Тейя від свого чоловіка та брата Гіперіона породила трьох богів: доньки Селена (Місяць) та Еос (ранкова зоря ), син Геліос (Сонце).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Alex N Halliday. «A young Moon-forming giant impact at 70–110 million years accompanied by late-stage mixing, core formation and degassing of the Earth» ((англ.)). На сайті Королівського співтовариства. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-05-19. 
  2. «У Землі в минулому було декілька супутників». На сайті "Infonova". 2009-05-12. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2011-11-17. 
  3. а б Лєонід Попов (2004-11-18). «Разгадка происхождения Луны даёт ключ к поиску инопланетян» ((рос.)). на сайті membrana.ru. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-05-18. 
  4. «Дві планети на одній орбіті» ((укр.)). на сайті Погляд. 2011-03-01. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-05-20. 
  5. Лєонід Попов (2011-02-25). «Впервые найдены две планеты на одной орбите» ((рос.)). на сайті membrana.ru. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2011-05-19.