Теленовела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Теленовела (ісп. telenovela — «телевізійний роман») — це переважно мелодраматичні або драматичні серіали про кохання.

Кадр зі зйомок болівійської теленовели «Діва 7 вулиць»

Історія[ред.ред. код]

Цей телевізійний продукт спершу з'явився в Латинській Америці, а саме на Кубі де зняли у 1948 році першу теленовелу під назвою «Право на народження» за ідеєю Фелікса Кайне. В кінці 40-их, на початку 50-их теленовели почали знімати в таких країнах як Мексика, Бразилія, Венесуела. Пізніше перші теленовели появились в Аргентині, Колумбії, а ще пізніше в 60-их в Перу і Чилі.

Кадр з бразильської теленовели «Рабиня Ізаура»

Особливості[ред.ред. код]

Теленовели переважно довготривалі вони показуються по телебаченню півроку, рік або й більше. Кількість серій буває різна, від 60 («Ніхто крім тебе», 1985) до 800 («У кохання — жіноче обличчя»,1964-1971) і більше. Та найчастіше зустрічається формат серіалу 100 — 200 серій. Серії теленовел показують в будні дні, 5 разів на тиждень. На відміну від «мильних опер», сценарій теленовел пишеться із вже задуманою кінцівкою (найчастіше це весілля головних героїв, хоча бувають винятки). Крім павільйонної зйомки, як в «мильних операх» сцени часто знімаються на вулицях і на природі.

Теленовела найчастіше ділиться на 2-3 фази (частини), інколи 5: 1 фаза передісторія, з 2 починається розвиток основного сюжету. В різних країнах теленовели знімають або вже по написаному сценарію (як наприклад в Аргентині), або ж сценарій дописується по ходу зйомок (Мексика, Венесуела).За жанровою класифікацією теленовела поділяється на:

  • «рожеву» де зображена нелегка доля гарної, але бідної дівчини, яку переслідують лихо та нещастя, але зрештою вона стає щасливою (переважна більшість теленовел, наприклад мексиканські теленовели «Просто Марія» (1989), «Багаті також плачуть» (1979 — 1980); Селеста (1991).
  • «дидактичну», що має реалістичне спрямування, в якій висвітлються соціальні теми бідності та інші (це значна кількість бразильських теленовел,);
  • «історичну романтичну історію», яка розповідає або про реальні історичні події («Справжнє кохання»), або є просто історичним антуражем («Зорро: шпага та троянда»), такі теленовели ще називають костюмованими;
  • «дитячу» теленовелу для дітей і про дітей (наприклад відомі аргентинські теленовели «Дітвора», «Блакитне дерево»);
  • «молодіжну» для підлітків («Буремний шлях», 2002 — 2003);
  • «драмеді» — поєднують в собі комедію і драму (це переважно колумбійські серіали «Педро Чудовий», «Я — негарна Бетті»);
  • «теленовелу шоу-бізнесу» головними героями яких є топ-моделі, поп-виконавці («Як в кіно»);

Часто в теленовелах присутній елемент містики, трилеру («Вовчиця»,1998, «Падре Корахе»,2004), детективу («Вовче лігвище»,1986), бойовика («Тілоохоронець», 2005; «Лице Аналії», 2008), еротики («Латинський коханець», 2001). В останній час з'являються теленовели з повністю детективним сюжетом («Мачуха»,2005, «Жінка Іуди»,2002). Не рідко знімаються рімейки на колись популярні теленовели, не тільки латиноамериканськими країнами, але й іншими. Навіть в США знімають рімейки на латиноамериканські теленовели — наприклад «Потворна Бетті» (Ugly Betty, 2006 — 2009) рімейк колумбійського серіалу «Я — негарна Бетті», а також варто згадати американський і мексиканський рімейки на успішний аргентинський серіал «Жінки-вбивці»,2005. Теленовела популярна у всіх куточках світу. З початку 80-их років теленовели почали знімати в Іспанії, Італії, малих латиноамериканських державах, а з початку 90-их в Німеччині, Португалії, Польщі, Румунії, Росії, Україні, Болгарії, Сербії, Туреччині, Ізраїлі, Південній Кореї, Японії, Індії, Греції, Індонезії, Філіпінах.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Бразильська телекомпанія «Глобу» є однією з найбільших у світі. Сама студія займає 12 кв.км. Знаходиться вона в телевізійному «містечку» Прожак (щось на зразок бразильського Голлівуду), неподалік від Ріо-де-Жанейро. Різні будівлі, в тому числі цехи де шиють одяг і костюми, і де виготовляють декорації займають 310 кв.км, а ліси Прожаку 600 кв.км. Телекомпанія «Глобу» появилась в 1965 році, а її студія була побудована в 1993. В цехах Прожаку виготовляють навіть накладні животи і немовлят із латексу, що схожі на справжніх.
  • Хоч в останній час такі сюжетні повороти в теленовелах, як амнезія, втрата дітей та інші вважаються стереотипними та не оригінальними, в 90-тих роках цими прийомами не рідко користувались, особливо у Венесуелі і Аргентині. Інколи подібні сюжети суперечили реальності і здоровому глузду — персонаж Андреа дель Бока із серіалу «Циганка» два рази втрачала пам'ять, а головна героїня серіалу «Дика кішка» два рази врятувала життя двом різним чоловікам після двох авіакатастроф.
  • На перегляд останньої серії серіалу «Вовче лігвище», яку деякі мексиканські видання називали «теленовелою всіх часів» поспішала значна частина жителів Мехіко через що був паралізований рух не тільки на дорогах, але й в системі метрополітену.
  • Мексиканська теленовела «Вовчиця», виробництва телекомпанії «TV Azteca», що відрізняється випуском серіалів з оригінальними сюжетами, була названа «першою теленовелою жахів».
  • Актори щоб краще увійти в свою роль навчаються тому чим займаються їх персонажі. Наприклад Мурілу Бенісіу щоб зіграти переконливо юнака Лео в серіалі «Клон» навчився кататись на скейтборді, а Джованна Антонеллі, що зіграла роль Джад в цьому ж серіалі вчилась танцювати арабські танці. Мексиканська акторка Сурія Вега для ролі у теленовелі «Море кохання» навчилась ловити рибу та обробляти човни. Мексиканська актриса Марія Сорте для того щоб зіграти головну роль в серіалі «Моя друга мама» не тільки вчилась ходити по подіуму, але й спілкувалась з жінками, що пережили сексуальне насильство.

Джерела[ред.ред. код]