Теломера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Теломерні кепи (білі) на кінцях хромосом людини

Теломера (від грец. télos — «кінець» и méros — «частина») — регіон ДНК, що складається із великого числа повторів та розташований на кінці лінійної хромосоми. Основна роль теломер — буфер ДНК. Щоразу, коли лінійні хромосоми подвоюються протягом пізньої S-фази, ДНК-полімераза нездатна до реплікації кінця хромосоми. Якщо б не теломери, це швидко приводило б до втрати важливої генетичної інформації, яка потрібна для нормального функціювання клітини. Щоразу, коли клітина з лінійними хромосомами ділиться, вона втрачає маленький шматок ДНК (50-100 пар основ) на кінці своїх хромосом. Тоді як у деяких клітинах (стовбурових, генеративних) цей шматок теломер відновлюється за допомогою теломерази (у деяких організмів також іншого механізму, ALT), у більшості клітин теломераза неактивна і хромосома скорочується. Перші дослідники цього процесу, Джеймс Ватсон і Олексій Оловніков, назвали його «проблемою реплікації кінців» (англ. end replication problem). Скорочення теломер є причиною межі Гейфліка поділу соматичних клітин, важливої для подолання раку і що, як вважається, грає роль у процесі старіння. Крім того, при розривах хромосом (наприклад, під дією іонізуючого випромінювання) окремі фрагменти ДНК можуть знов возз'єднатися, але ніколи не з'єднуються по теломерах. Таким чином, теломери допомогають правильному приєднанню ділянок хромосом у процесі репарації ДНК.

Сахарин Це незавершена стаття з молекулярної біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.