Тельч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тельч
Telč
Герб Прапор
Герб Тельча Прапор Тельча
Панорама міста
Панорама міста
Основні дані
Країна Чехія
Засноване 1315
Населення 5 602 (станом на 01.01.2012р.[1])
Площа міста 24,86 км² км²
Поштові індекси 588 56
Географічні координати 49°11′ пн. ш. 15°28′ сх. д. / 49.183° пн. ш. 15.467° сх. д. / 49.183; 15.467Координати: 49°11′ пн. ш. 15°28′ сх. д. / 49.183° пн. ш. 15.467° сх. д. / 49.183; 15.467
Висота над рівнем моря 514 м
Поділ міста 5 районів
Міста-побратими Швейцарія Бельп
Німеччина Ротенбург-на-Таубері
США Вілбер
Франція Фіжак
Словаччина Шаля
Австрія Вайдхофен-ан-дер-Тайя
Міська влада
Веб-сторінка Офіційна сторінка міста
Тельч (Чехія)
Тельч
Тельч

Тельч (чеськ. Telč, нім. Teltsch, лат. Telcz) — місто в південно-західній Моравії у Чехії. З 2000 року входить до складу адміністративної області Край Височіна. Місто-музей, перший об'єкт з Чехії у списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО[2].

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про Тельч датується 1315 роком. У 1333 р. маркграф Карел (згодом чеський король і німецький імператор Карл IV) придбав Тельчський замок. У 1339 р. замок у короля викуповує Олдржих Вітковіц з Градця. Навколо замку вже виросло місто, а біля замкових стін розкинулася велика торгова площа, оточена купецькими будинками. Унікальна форма Тельча була обумовлена ​​тим, що з одного боку розростання кварталів обмежували рів і кріпосна стіна, з іншого - ставки. У XVI столітті замком і містом володіють сеньйори з Градця.

На честь Захаріаша з Градця названа головна (ринкова) площа міста. При ньому замок перебудовується в стилі ренесанс майстрами Антоніо Влачем і Бальдассаром Магджі де Роніо. Фасади будинків на головній площі також були перебудовані в стилі ренесанс і бароко.

У 1604 році рід сеньйорів Градця присікується по чоловічій лінії, і місто стає власністю родини Славата. Наступний етап розвитку міста цілком належить єзуїтському ордену - в місті були побудовані єзуїтський коледж і кілька шкіл, астрономічна обсерваторія, музичне училище. Єзуїтам належить і одна з найкрасивіших міських церков. У XVII столітті Тельч переходить у володіння роду Ліхтенштейн і залишається тихим провінційним містечком до теперішнього часу.

У 1971 році місто було оголошено архітектурним заповідником, а з 1992 року включене до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. З 1995 року державний замок Тельч є також національним пам'ятником культури.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Місто займає територію, площею 9 га і містить 85 історичних пам'яток. Її центром є ренесансний замок. Золотий зал на півночі замкового комплексу відрізняється тонкою позолотою стелі, виконаної у 1561 році, що демонструє значний вплив італійського мистецтва. Останній етап реконструкції був здійснений під наглядом Бальдасара Маджіо де Аронго і відноситься до кінця 16 століття. До найцікавіших пам'яток відносяться:

  • Захаріас намести (Захарієва площа). Спочатку Старе місто Тельча було побудоване з дерева і у 1386 році згоріло за одну ніч. Будинки були відбудовані заново з каменю, а після перебудови замку фасади будинків були також перебудовані в стилі ренесанс і бароко. Всі будинки на площі об'єднані спільними аркадними галереями і зберегли свій вигляд з середньовіччя. Будинку № 15 і 61 прикрашені особливо цінними фресками в техніці сграффіто.
  • Фрагменти кріпосної стіни XIII-XIV ст. Верхні (біля вежі Святого Духа, 1629 р.) та Нижні (біля замку, 1579 р.) ворота міста.
  • Церква Святого Духа (XIII століття), пізніше перебудована в романському стилі, 49 метрів заввишки. Від дзвонів XVII століття залишилися тільки 2.
  • Маріанська колона. Створена скульптором Ліпартом за допомогою місцевого муляра Ньювірта в 1718 р. на кошти дружини бургомістра Ходової.
  • Фонтани на площі.
  • Ратуша (зараз всередині розташоване турбюро).
  • Церква Святого Якова (1360-1370 рр..). В XV столітті побудована заново. У великій гробниці церкви зберігається прах Захаріаша з Градця, а у вестибюлі поховані городяни, загиблі під час Першої світової війни. Над 60-метровою дзвіницею підносяться два рідкісних за красою звучання дзвони.
  • Церква Імені Христового, єзуїтська, 1669 р. Поряд єзуїтський коледж і єзуїтський монастир.
  • Старе місто на березі озера в 15 хвилинах ходьби від Захарієвої площі: площа Богоматері, Мадонна (1673 р.), капела Богоматері (1572 р., рококо). Від замку і Захаріас-намести до Старого міста веде доріжка, звана «На плитках». Уздовж неї стоять статуї святих, виконані в стилі бароко в XVIII ст.
  • Церква Святої Анни при кладовищі. Бароко, XVI-XVII століття.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]

Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №621
англ.фр.