Температура самозаймання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Температу́ра самозайма́ння — найнижча температура матеріалу (речовини), за якої за встановленими умовами випробувань відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій окислення матеріалу (речовини), які закінчуються полуменевим горінням.
| Температури замозаймання суміші різих груп вибухонебезпечних сумішей |
|
|---|---|
| Групи вибухонебезпечних сумішей | Температура самозаймання суміші, °C |
| Т1 | Вище 450 |
| Т2 | Від 300 до 450 |
| Т3 | Від 200 до 300 |
| Т4 | Від 135 до 200 |
| Т5 | Від 100 до 135 |
| Т6 | Від 85 до 100 |
Температура самозаймання для нафтопродуктів – це та температура, при якій нафтопродукт при наявності кисню повітря загоряється без зіткнення рідини чи її пари з полум'ям або іскрою, а тільки внаслідок підігріву ззовні (через стінку). Для бензину вона дорівнює 420-530°C, гасу – 380-440°C, газойлю – 340-360°C, реактивного палива – 380°C. Алкани мають найнижчу температуру самозаймання (пентан – 284,4 °C), нафтени – середню (циклопентан -385°C) і арени – найвищу (бензол – 591,7°C).
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Бойко В.С., Бойко Р.В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004-2006 рр. 560 + 800 с.
- Пилипчук Р. В., Щиренко В. В., Яремчук Р. Ю. Энергоэффективное промышленное освещение. Методико-справочное пособие. — Донецк: Каштан, 2005. — 366 с. ISBN 966-8292-55-33
