Темпль (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Темпль
Темпль Львів.JPG
Фото 1863 року
Розташування Україна, Львів
Координати 49°50′46″ пн. ш. 24°01′47″ сх. д. / 49.8462778° пн. ш. 24.0297833° сх. д. / 49.8462778; 24.0297833
Початок будівництва 1843
Кінець будівництва 1846
Зруйновано 1942
Стиль класицизм
Належність реформістський іудаїзм
Адреса пл. Старий Ринок
Commons-logo.svg Темпль у Вікісховищі

Темпль — синагога реформістів (поступовців) «Гейхал га-неорім»[Джерело?] у Львові, що знаходилась на площі Старий Ринок. Існувала із 1846 по 1942[1] рік, коли була зруйнована гітлерівцями.

Історія[ред.ред. код]

Ідею будівництва у Львові синагоги поступовців вперше висловив адвокат Емануель Блюменфельд у 1840 році. Спочатку будівництво планувалося на площі Стрілецькій (сьогодні — Данила Галицького), однак, через протести черниць розташованого поруч монастиря бенедиктинок, було перенесене далі від центру, на площу Старий Ринок.

4 липня 1843 року Галицьке австрійське намісництво передало єврейській громаді землю під будівництво. Синагога була зведена у 18431846 роках під керівництвом архітектора Йогана Зальцмана. Припускають, що автором проекту був архітектор Іван Левицький. Зразком послужила Міська синагога Відня.[2] Відкриття відбулося 18 вересня 1846 року. Синагога була у багатьох відношеннях нетипова. За стилем — класицистична. Хоча більшості синагог того часу, зокрема і реформістських, були притаманні орієнтальні риси. У плані була ротондою із водночас дещо вираженою хрестовидністю, чим нагадувала християнські храми. Незвичним для синагог був орган у молитовному залі.

У 18941896 роках на замовлення громади поступовців професор Львівської політехніки Юліан Захаревич розробив проект реконструкції синагоги. Було заплановано добудову двох масивних пілонів при вході від вулиці Жовківської (тепер вул. Хмельницького), збільшення вестибюлю, добудову санктуарія для зборів керівництва громади. Трансформації планувались і в інтер'єрі. Внутрішній простір мав орієнтуватись на місце рабинів, яке у свою чергу слід було дещо підняти відносно місць для вірних. Купол планувалось увінчати широким ліхтарем у формі зірки Давида. Внутрішні розписи купола мали імітувати блакитне небо із зірками. Захаревич відкинув традицію будівництва єврейських святинь у неомавританському чи неоготичному стилі і звернувся до гіпотетичних форм первинного храму Соломона (бл. 957–950 р. до н. е.), які він почерпнув із праць Шарля Шип'є і Жоржа Перро, а також Оділо Вольфа. Однак із цілого проекту було реалізовано лише розписи інтер'єрів (1895 р.). Плани Захаревич представив 29 січня 1896 року на засіданні Політехнічного товариства. Опублікував у друкованому органі товариства — журналі «Czasopismo Techniczne», а також у вигляді окремої брошури. На думку мистецтвознавця Юрія Бірюльова, ідею звернення до гіпотетичних форм соломонового храму в Захаревича перейняли проектанти синагог у Каїрі, Градец-Кралове, Кошіце і хоральної синагоги в Харкові.[3]

У 19061907 роках темпль реконструйовано. Спочатку від сходу добудовано кімнати рабинів і канторів за проектом Альфреда Каменобродського. Потім ще дві прибудови з півночі і півдня зі сходовими клітками, проект Мавриция Зильберштайна.[4] Після взяття міста польськими військами 1918 року, було влаштовано погром єврейського кварталу, під час якого постраждали синагоги, зокрема Темпль. Ремонтом 1919 року керував Леопольд Райс.[5] 1921 року Райсс прибудував також приміщення із півдня, чим завершив реалізацію первинного задуму Альфреда Каменобродського.[6]

На початку XX століття поступова громада планувала будівництво другої синагоги на ділянці на вулиці Листопадового чину, 8. 1905 року архітектор Август Богохвальський виготовив проект, у якому застосовано оригінальне переосмислення історичних стилів. Однак до реалізації задуму не дійшло через смерть 1906 року ініціатора — Еміля Бика. Дослідник Сергій Кравцов стверджує також, що влада заборонила будівництво синагоги.[7] На ділянці було споруджено банк. Після першої світової війни 1922 року було проведено конференцію на тему будівництва нової святині. Далі справа не зрушила з місця.[8] До 1935 року громада двічі розглядала можливість купівлі іншої ділянки для синагоги. Перший раз — на розі вулиць Я. Германа та Вл. Локетка, а згодом — на перехресті вулиць Балабана та Джерельної.[9]

Проповіді у синагозі виголошувались німецькою мовою, а з 1903 — польською. Приміщення використовували і для нерелігійних зібрань[10].

Першим рабином у синагозі був Авраам Кон, виходець із Західної Австрії. У 1848 році він помер внаслідок отруєння. Із синагогою була повʼязана діяльність таких відомих львівських равинів, як Авраама Кона, Ехескела Каро, Бернарда Льовенштейна та Єхескела Левина.

Темпль був повністю зруйнований німцями у 1942 році (за іншими даними, у 1941-му). У 1990-х на місці синагоги встановлено пам'ятний знак.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Навколо Старого Ринку. Львівська газета, четвер, 08 , 2008 року, № 64 (372) [недійсне посилання]
  2. Архітектура Львова… — С. 199.
  3. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів: Центр Європи, 2010. — С. 121—123. — ISBN 978-966-7022-86-0..
  4. Бойко О. Поступова… — С. 149.
  5. Бойко О. Поступова… — С. 151.
  6. Kravtsov S. The Progressive… — S. 209.
  7. Kravtsov S. The Progressive… — S. 212.
  8. Бойко О. Поступова… — С. 152.
  9. Гельстон Й. Нездійснений проект будівництва нової синагоги прогресистів у Львові // Галицька брама. — 1997. — № 10-11 (34-35). — С. 9.
  10. Довкола Високого замку й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова… — С. 46.

Джерела[ред.ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8..
  • Мельник І. В. Довкола Високого замку й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. — Львів: Апріорі, 2010. — 288 с. — 1000 прим. — ISBN 978-9662154-32-0.
  • Бойко О. Поступова синагога (Темпель) // Синагоги Львова. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 142—153. — ISBN 966-8849-30-2..
  • Kravtsov S. The Progressive Synagogue in Lemberg/Lwów/Lviv: Architecture and Community // Jews and Slavs. — Vol. 23. — Jerusalem—Siedlce, 2013. — P. 185–214. — ISBN 978-83-63307-72-1.

Посилання[ред.ред. код]