Тенюх Ігор Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Йосипович Тенюх
Ігор Йосипович Тенюх

Час на посаді:
27 лютого 2014 — 25 березня 2014
Президент   Олександр Турчинов (в.о.)
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Павло Лебедєв
Наступник Михайло Коваль

Командувач ВМС України
Час на посаді:
березень 2006 — березень 2010
Президент Віктор Ющенко
Попередник Ігор Князь
Наступник Віктор Максимов

Народився 23 травня 1958(1958-05-23) (56 років)
Стрий, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Логотип Всеукраїнського об'єднання «Свобода».png Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
Діти 2 доньки
Звання Адмірал
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)

Ігор Йосипович Тенюх (* 23 травня 1958, Стрий) — український флотоводець та політик, адмірал України (з квітня 2010) у відставці, командувач ВМС України (березень 2006 — березень 2010), член ВО «Свобода» (з 2012)[1]. З 27 лютого по 25 березня 2014 виконував обов'язки міністра оборони України[2].

Життєпис[ред.ред. код]

Виконувач обов'язків Міністра оборони України[ред.ред. код]

Ігор Тенюх наполягав[3] на введенні воєнного стану і здійсненні військового прориву у Крим. Однак за місяць анексії вище політичне керівництво не ухвалило рішення про введення надзвичайного стану або воєнного стану. Слід зауважити, що військо виконує виключно політичні рішення (себто діє на підставі рішення РНБО та Указу Президента або рішення Верховної Ради України). Тенюх для вирішення правової ситуації виведення військ за межі військових частин і приведення армії з першого дня вимагав оголошення військових навчань. Міністр оборони з першого дня вимагав провести мобілізацію. Із запізненням ухвалено рішення про часткову відмобілізацію. Вперше з часів війни в Афганістані і вперше в роки Незалежності — проведено відмобілізацію в ЗСУ та оголошено набір у Національну гвардію. Коли Тенюха було призначено — усі кораблі уже були заблоковані. Тенюх дав наказ «Сагайдачному» йти в Одесу, а не в Севастополь, врятувавши його від полону і захоплення. Тенюх передислокував усю морську авіацію в Миколаїв. Крім того, Тенюх почав процес люстрації у ЗСУ та Генштабі за принципом відданості Києву, а не Москві. Також почав перекривати корупційні схеми і фінансові зловживання, зокрема у департаменті закупівлі майна.

11 березня 2014 р. виконувач обов'язків міністра оборони України Ігор Тенюх зробив у Верховній Раді України заяву, в якій стверджував, що «Збройні сили України не мають юридичного права розпочати воєнні дії в Криму», оскільки «де-юре відкритої агресії Росії немає». Більше того, Ігор Тенюх заявив, що в такій ситуації «застосування збройних сил України в Криму тягне кримінальну відповідальність».[4] На переконання Володимира Василенка, колишнього судді Міжнародного кримінального трибуналу, надзвичайного і повноважного посла України,[5]

« Заява Ігоря Тенюха дезінформує українське суспільство та деморалізує солдатів і офіцерів Збройних сил України, оскільки з неї випливає, що відсіч агресору є злочином, який тягне за собою кримінальну відповідальність, а не священним обов’язком.  »

Разом із тим відомо, що причиною відсутності адекватної відповіді на військову агресію Росії була нерішучість політичного керівництва країни. Про це неодноразово наголошував Тенюх, коли йому дорікали за «відсутність адекватних наказів»: «Звичайно, ситуація в Криму надзвичайно напружена, і ми, військові, щодня доповідаємо про неї керівництву держави. Для вирішення цієї ситуації має бути відповідне рішення політичного керівництва держави»

25 березня 2014 року Ігор Тенюх після тривалої антикампанії подав у відставку з посади виконуючого обов'язки міністра оборони України. Верховна Рада України прийняла відставку 234 голосами. Відставці передувала нічна «термінова нарада» з Олександром Турчиновим та Арсенієм Яценюком. Деякі експерти негативно оцінили таку кадрову зміну у військовий час. «За нашим законодавством, при введенні воєнного стану фактично всі завдання з відбиття агресії виконує Генштаб. І його начальник стає другою особою в державі після Верховного Головнокомандувача, тобто Президента… У наших нинішніх умовах роль міністра оборони — забезпечити армію ресурсами, дати їх у руки начальнику Генштабу, щоб у нього за це не боліла голова … З іншого боку хтось бачить нашого начальника Генштабу? Я особисто з чуток знаю, що він існує, але не бачу його в упор. А ж не РНБОУ (це взагалі координуючий орган, та й великих стратегів там ми, на жаль, не бачимо), а саме начальник Генштабу повинен сьогодні ставити завдання військам в Криму і займатися їх висновком, готувати до відбиття агресії війська на сході, контролювати мобілізацію і весь хід підготовки країни до війни. По факту, до сьогоднішнього дня всім цим займався особисто міністр оборони»,- зазначив керівник Військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук.

Під час свого останнього виступу на посаді в.о. міністра він зазначив: «Зразу же з призначенням мене на посаду виконуючого обов'язки міністра оборони, з початком агресії, яка уже була в стадії блокування, за моєю пропозицією мною було подано рішення на негайне приведення Збройних Сил у готовність, вища повна. Зразу же після цього, коли почалося розгортання Збройних Сил з метою їхнього фактичного стану і можливості до відбиття певної агресії, мною було запропоновано про проведення мобілізації.

Після цього було проведено ряд заходів і в Міністерстві оборони. З перших днів було поставлено чітко і конкретно, що очищення Збройних Сил і очищення в першу чергу центрального апарату, Генерального штабу — це вимога часу і вимога тих проблем, які назріли в Міністерстві оборони і в Генеральному штабі.

Тому останні дії і останні вислови в пресі про так звані не дачі наказів  — це не відповідає дійсності. Тому що зразу же, зайшовши в кабінет, мною було віддано наказ, хоча це в першу чергу прерогатива начальника Генерального штабу, як Верховного Головнокомандуючого, на використання зброї згідно статутів, і 3 березня документи є. Наступний наказ, після того, коли був убитий прапорщик при захваті частини в Сімферополі, був виданий повторний наказ про застосування зброї. А тому, розуміючи, що декому, можливо, не подобаються ті дії, які я здійснюю як виконуючий обов'язки міністра оборони, а також недорозуміння в питаннях тих, які пропонувалися на протязі з першого дня і до сьогодні, стосовно Автономної Республіки Крим, я за своє місце ніколи не тримався і триматись не збираюсь.  І тому в даній ситуації, яка склалася, якщо у керівництва є друге бачення на розвиток подій і є другі кандидатури, і я не заперечую. І тому я, виконуючий обов'язки міністра оборони, адмірал Тенюх подаю у відставку. Честь маю!

Слава Україні! І ми переможемо!»

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений, має двох доньок.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: MoD symbol.jpg
13-й Міністр оборони України
27 лютого25 березня 2014
Наступник:

Лебедєв Павло Валентинович
24 грудня 201227 лютого 2014
Коваль Михайло Володимирович
25 березня 2014