Теодебальд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Теодебальд
Правління 548555
Дата народження 535
Дата смерті 555
Мец
Попередник Теодеберт I
Дружина Вульдетрада
Династія Меровінги
Батько Теодеберт I
Мати Деотерія

Теодебальд (фр. Théodebald, Thibaut; бл. 535-555) — король франків у 548-555 роках. Правив Австразією. Син Теодеберта І та Деотерії.

Правління[ред.ред. код]

Став королем у віці 13 років через передчасну смерть свого батька. Перебував під наглядом свого вчителя[1]. Григорій Турський називає його "злим" та стверджує, що він викликав страх та ненависть у народу. Боровся з розкраданням королівського майна[2].

На союз з Теодебальдом розраховували остготи, що вели в цей час запеклу боротьбу з Візантійською імперією в Італії. Вони відрядили посольство до правителя франків із проханням допомогти. Остготи підкреслювали, що Візантія після підкорення Апеннін може розпочати війну проти франків, виправдовуючись колишнім перебуванням їх території у складі Римської імперії. Проте невойовничий Теодебальд не погодився відновити франко-остготський союз, що фактично існував за правління Теодеберта І. Проте він не перешкоджав допомозі остготам з боку алеманських вождів Левтаріса та Бутілена, які вирушили з військом до Італії[3].

За часів правління Теодебальда посилився вплив королівської влади на церкву. Зокрема, незабаром після його сходження на престол відбувся собор єпископів у Меці під егідою короля, на якому всупереч волі місцевої громади єпископом Клермону був призначений архідиякон Каутин[4].

Франкське королівство у 548 р. (володіння Теодебальда виділено синім кольором)

Родина та смерть[ред.ред. код]

Жінкою Теодебальда була Вульдетрада, донька лангобардського короля Вахона та сестра мачухи Теодебальда Візігарди[5]. Дітей не мав.

Теодебальд довгий час сильно хворів та через біль у нижній частині спини не міг випростатись. Він поступово втрачав життєві сили та помер у 555 р. на сьомому році правління. Хлотар I, одружившись на вдові Теодебальда, приєднав його володіння до своїх. Проте через осуд єпископів відмовився від цього шлюбу та видав Вульдетраду за герцога Гарівальда[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Агафий Миринейский. О царствовании Юстиниана. М., 1996
  2. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 87
  3. Агафий Миринейский. О царствовании Юстиниана. М., 1996
  4. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 86
  5. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 87
  6. Григорий Турский. История франков, кн. IV. М., 1987. С. 87

Джерела[ред.ред. код]