Теодор Адорно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Теодор Адорно
Західна філософія
Філософія XX століття
AdornoHorkheimerHabermasbyJeremyJShapiro2.png
Макс Горкгаймер (попереду ліворуч), Теодор Адорно (попереду праворуч) та Юрґен Габермас позаду праворуч, у 1965 році у Гейдельбергу.
Народився 11 вересня 1903(1903-09-11)
Франкфурт-на-Майні, Німеччина
Помер 6 серпня 1969(1969-08-06) (65 років)
Вісп, Швейцарія
Школа/Традиція критична теорія ·  марксизм
Основні інтереси теорія суспільства  ·  соціологія  ·  психоаналіз  ·  епістемологія  ·  естетика  ·  музикологія  ·  літературознавство ·  засоби масової інформації
Значні ідеї індустрія культури  ·  діалектика просвітництва  ·  авторитарна особистість  ·  негативна діалектика
Вплинули на нього Кант  ·  Гегель  ·  К'єркегор  ·  Фрідріх Ніцше  ·  Гусерль  ·  Вітгенштейн  ·  Карл Маркс  ·  Фрейд  ·  Георг Лукаш  ·  Ернст Блох  ·  Карл Корш  ·  Макс Вебер  ·  Георг Зіммель  ·  Еміль Дюркгейм  ·  Марсель Маусс  ·  Макс Горкгеймер  ·  Вальтер Беньямін  ·  Арнольд Шонберг  ·  Албан Берг  ·  Шарль Бодлер  ·  Марсель Пруст  ·  Франц Кафка  ·  Бертольд Брехт  ·  Зігфрід Каракауер  ·  Томас Манн
Вплинув на Юрґен Габермас  ·  Пітер Дьюз  ·  Славой Жижек  ·  Герберт Маркузе  ·  Умберто Еко  ·  Джон Зерзан  ·  Фредрік Джеймсон  ·  Маршалл Берман  ·  Макс Горкгеймер  ·  Гюнтер Андерс  ·  Жак Лакан  ·  Жан-Мішель Бертело  ·  Луїджі Ноно  ·  Карлгайнц Штокгаузен  ·  Доменіко Лосурдо  ·  Зигмунт Бауман


Теодо́р Лю́двіг Візенгрундт Адо́рно (нім. Theodor Ludwig Wiesengrund Adorno; 11 вересня 1903, Франкфурт-на-Майні6 серпня 1969, Вісп, Швейцарія) — німецький філософ, соціолог, музикознавець, представник Франкфуртської школи.

Його філософські погляди склалися на перетині аргументів неогегелянства, авангардистської критики культури, концептуального несприйняття технократичної раціональності та тоталітарного мислення. Представник франкфуртської критичної школи. Займався музикознавством.

Головна філософська праця Адорно - «Негативна діалектика». Філософія історії представлена в цій праці як методологія загального заперечення, діалектика — як деструкція всього даного.

Нова хвиля популярності ідей Адорно пов’язана із зростанням впливу антиглобалістичної опозиції.

Послідовники[ред.ред. код]

Основні твори[ред.ред. код]

  • Діалектика Просвітництва [у співавторстві з Максом Горкгаймером] (Dialektik der Aufklärung, 1947)
  • Філософія нової музики (Philosophie der neuen Musik, 1949)
  • Minima Moralia (1950)
  • Соціологіка І (Sociologica I, 1955)
  • Малєр (Mahler, 1960)
  • К'єркегор (Kierkegaard, 1962)
  • Введення в соціологію музики (Einleitung in die Musiksoziologie, 1962)
  • Три штудії Гегеля (Drei Studien zu Hegel, 1963)
  • Негативна діалектика (Negative Dialektik, 1966)
  • Соціологіка ІІ (Sociologica II, 1967)
  • Введення в соціологію (Einleitung in die Soziologie, 1968)
  • Теорія естетики (Ästhetische Theorie, 1970)
  • Нариси з соціальної теорії та методології (Aufsätze zur Gesellschaftstheorie und Methodologie, 1970)
  • Діалектика взаємодії (Zur Dialektik des Engagements, 1973)

Видання українською[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. — 2.вид., перероб. І доп. — К.: Голов. Ред. УРЕ, 1986
  • Беньямин В., Адорно Т. Из переписки с Теодором В. Адорно // Беньямин В. Франц Кафка = Franz Kafka / Пер. М. Рудницкого. — М.: Ad Marginem, 2000. — 320 с.

Посилання[ред.ред. код]