Феодосій Печерський
| Феодосій Печерський | |
|---|---|
 Преподобні Антоній і Феодосій |
|
| чернече ім'я | Феодосій |
| народився | 1009 (1036) ? у Василеві |
| помер | 1074 у Києві |
| канонізований | 1103 - введення до загальноруського Синодика, 1643 - укладання "Канону Печерським святим", 1762 - проголошення загальноросійським святим |
| у лику | преподобного |
| головна святиня | Києво-Печерська лавра |
| день пам'яті | 16 травня, перенесення мощей - 27 серпня, день пам'яті преподобних Антонія і Феодосія Печерських - 16 липня |
Феодосій Печерський (1009 ? — 3 травня 1074) — святий Православної церкви, преподобний, один з основоположників чернецтва на Русі, видатний церковний і політичний діяч другої половини XI ст. Був ігуменом першого руського Києво-Печерського монастиря. День пам'яті - 16 травня, день пам'яті перенесення мощей - 27 серпня, день пам'яті преподобних Антонія і Феодосія Печерських - 16 липня.
Зміст |
[ред.] Дитинство та юність
[ред.] Народження
Феодосій народився в м. Василеві (теперішній Васильків під Києвом) 1009 року, згідно з "Житієм Антонія Печерського", яке вміщено в друкованому Києво-Печерському патерику 1661 р. З початку ХХ ст. вважається, що Феодосій народився близько 1036 р.[1]. М. Брайчевський датує народження Феодосія Печерського між 1035 та 1038 роками.[2] Досі не існує єдиної думки щодо дати народження святого, як і щодо деяких інших подій на початковому етапі його життя. Ім'я, дане немовляті безпосередньо після народження або на сороковий день під час хрещення, залишається невідомим.
Ім'я батьків також не збереглись, проте знаємо, що його батько був у Василеві дружинником князя не особливо знатного, але доволі родовитого. [3] Згодом батько Феодосія став тіуном у Курську. Мати - сувора , горда та розумна жінка. Скільки дітей було в родині невідомо, але з "Житія..." можна зробити висновок, що в родині було багато дітей різного віку.
[ред.] Переїзд в Курськ
Незабаром юнак разом з родиною переїхав до Курська. Тут він був відданий батьком "одному з учителів навчатися Божественних книг...". Підліток виявився настільки здібним учнем, що "скоро вивчив усе Божественне письмо так, аж усі дивувалися премудрості та розуму дитини й швидкості, з якою він навчався".[4] Опановував грамоту і арифметику, захоплювався Євангелієм, книгами про життя святих отців Церкви, через щоденне відвідування храму навчився церковного співу та вивчив Псалтир. Вже у цей час він мав бажання наслідувати життя християнських подвижників. Коли Феодосію виповнилося 13 років, помер його батько, що дуже вразило юнака і він відразу ж вирішив приступити до виконання поставленої мети, залишивши дитячі ігри та забави, скинувши дорогий одяг, і пішов працювати на поле разом з простими робітниками. Але все це наштовхувалось на рішучий опір матері. Зрештою постійні покарання призвели до втрати взаєморозуміння між дитиною та матір'ю.
Перша спроба юнака втікти з прочанами до Єрусалима завершилась невдало. Мати покарала його зачиненням до темної кімнати та наказала закувати ноги у кайдани. З часом, втомившись постійно карати сина, мати дозволила йому займатись улюбленою справою.
Впродовж трьох років Феодосій займався випіканням проскурок. Коли він побачив, що в Курському храмі часто не служать Божественну літургію через брак проскурок, то сам придбав пшеницю та почав випікати проскурки, одну частину яких відносив до храму, іншу продавав, а на виручені кошти купував пшеницю для нової випічки і роздавав бідним. Але через перешкоджання матері був змушений потайки вирушити до іншого міста і там продовжувати цю справу. В той час він проживав в будинку священика. Проте, через деякий час мати знову знайшла юнака й "захопивши його, поволочила б'ючи, до свого міста".[4] Згодом, начальник міста доручив йому доглядати за своєю церквою. Феодосій, незважаючи на своє привілейоване становище в храмі, продовжував вести аскетичний спосіб життя. Коли "властитель града" подарував йому багатий одяг, подвижник походив у ньому кілька днів, а потім знов одягнувся у повсякденний одяг. Дізнавшись про таке, "начальник" став ще більше поважати Феодосія.
Ще в юнацькі роки Феодосій носив на тілі залізний ланцюг(вериги). Вериги були важкими та впивалися в тіло юнака, утворюючи кров'яні рани й завдаючи нестерпного болю, таким чином постійно нагадуючи про хресні страждання Ісуса Христа.
[ред.] Подорож до Києва та прийняття чернецтва
Ще юним Феодосій залишив рідний дім і відправився до Києва. Тут, після безуспішних спроб постригтися в якому-небудь з міських (князівських) монастирів, прийшов у печеру, де подвизались Антоній і Никон, оселився з ними і був пострижений Никоном у ченці. Феодосій став одним з перших ченців Києво-Печерського монастиря, а в 1062 р. був поставлений його ігуменом. Ним був введений Студійський устав в Києво-Печерському монастирі. З його ініціативи Т. були зведені багато монастирських споруд і закладений Успенський собор у Києві. У 1073 р. Феодосій рішуче засудив київського князя Святослава, який скинув свого брата Ізяслава. В 1074 р. почив у монастирі і був похований у печері, де його мощі через 18 років були обретені й урочисто перенесені в 1091 р. до Успенського собору.
Докладна розповідь про отрочі і юнацькі роки Феодосія і його подвижництво в монастирі міститься у великому «Житії», написаному Нестором. Відомості про Феодосія містяться також у Повісті временних літ і в Патерику Києво-Печерському.
Феодосію приписувалося більш двадцяти творів, однак з достатньою підставою можна вважати його автором двох послань, восьми повчань і молитви.
Послання Феодосія князеві Ізяславу Ярославичу («Въпрошание Изяславле князя, сына Ярославля, внука Володимеря, игумена Феодосья Печеръскаго монастыря»), що збереглося в двох списках, містить відповідь Феодосія на питання князя, чи можна по неділях їсти м'ясо. Тому ж Ізяславу адресоване й інше послання Т. («Слово святаго Феодосья, игумена Печеръскаго монастыря о вере крестьянской и о латыньской»), написане, як вважають, у 1069 р. і присвячене проблемам відмінності між православ'ям і католицтвом.
Йому приписуються також повчання «про терпіння і про любов», «про терпіння, і про любов, і про піст», «про терпіння і милостині», «про терпіння і про смиренність», два повчання «про щиросердечну користь» і повчання «до келаря». У цих повчаннях, звернених до монастирської братії, Т. закликає додержуватися євангельських заповідей, бути смиренним, терпляче зносити докори і приниження, засуджує «непотрібні розмови», схильність до взаємних докорів і гніву, ремствує на недбайливість у церковній службі, іншими словами, засуджує за відсутність тих моральних якостей — смиренності, лагідності, щирого благочестя, працьовитості, якими відрізнявся він сам.
Молитва Федосія «за вся крестьяны» була відкрита й опублікована Т.І.Буслаєвим. Кращі видання творів преподобного належать І.П.Єреміну і Н. В. Понирку.
[ред.] Джерела для дослідження біографії
Життєвий шлях і діяння Феодосія Печерського є об'єктом досліджень багатьох істориків. Першим біографом був батько східнослов'янської історії, постриженик і насельник Києво-Печерського монастиря диякон Нестор Літописець, результат праці якого викладений у "Житії преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського", створене в стінах монастиря в 80-х роках XI ст. Ця праця дійшла до нас у складі так званого Успенського збірника. Не пізніше XV ст. "Житіє..." стає невід'ємною частиною Києво-Печерського патерика. Грунтовне дослідження біографії, діяльності та творчості Феодосія Печерського розпочинається в XIX ст. і триває до наших днів.
|
||||||||||||||
[ред.] Джерела
- ↑ Чаговец В. А. Преподобный Феодосий Печерский, его жизнь и сочинения. — К., 1901
- ↑ Брайчевський М. Історичні портрети. — К., 1999
- ↑ Голубинский Е. История русской церкви. — Т.1 ч.2. - М., 1904
- ↑ а б Києво-Печерський патерик Касіянівської 2-ої редакції (1462 р.)//Абрамович Д. І. Києво-Печерський патерик (Вступ. Текст. Примітки). — К., 1931
- Києво-Печерський патерик Касіянівської 2-ої редакції 1462 р.// Патерик Києво-Печерський// Упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала примітки та додатки Ірина Жиленко. — К., 1998
- Повість врем'яних літ. Літопис (За Іпатським списком) // Пер. з давньоруської, післяслово, коментарі В. В. Яременка. — К., 1990
[ред.] Література
- Бабич О. І., Шекера О. О. Життя та діяльність Феодосія Печерського. — Васильків, 2010.
