Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Теокра́тія (грец. θεοκρατία — боговладдя) — форма державного правління, за якої політична влада належить духовенству або главі церкви. Передбачає ототожнення світської і духовної влад, регламентацію функціонування держави та її інституцій, усього суспільного життя панівною релігією та її інституціями.
Історія виникнення терміну [ред.]
Термін «теократія» придумав історик Йосиф Флавій. У відповідь на звинувачення проти його народу, Йосиф Флавій написав двотомну працю за назвою «Проти Апіона». У другому томі, 45-му абзаці він називає Мойсея «нашим чудовим законодавцем», а в 52-му абзаці він створює нове слово.
| « |
«Певні народи мають певні форми врядування та розмаїті закони. Деякі уряди підкоряютсья лише одному, інші — широкому загалу. Наш законодавець не звертав уваги на жодну з цих форм, але сформував уряд, котрий, з натяжкою можна назвати теократичним (грец. θεοκρατία), або священною співдружністю, описуючи усю владу та силу Богові та скеровуючи людей цінувати його як автора усього доброго чим користуються люди вцілому чи кожен індивідуально. Він скеровує нас звертатися до нього за потіхою в го́рі, як до того, що вислуховує наші молитви та досліджує самі глибини наших сердець. Він прищеплює доктрини єдиного Бога, нествореного, незмінного, вічного Буття, безмежно славного, незбагненного, більшого від того, якого ми знаємо через його твориво".[1] |
» |
Теократія у давньожидівському суспільстві [ред.]
Теократія у крито-мікенській цивілізації [ред.]
Теократія у Свідків єгови [ред.]
Примітки [ред.]
Див. також [ред.]
