Теорема Лагранжа (теорія груп)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 26 березня 2013.
Теорема Лагранжа – твердження в теорії груп згідно з яким кількість елементів будь-якої підгрупи скінченної групи ділить кількість елементів самої групи.
Точніше можна записати
,
де
позначає індекс групи
по підгрупі
,тобто кількість класів суміжності
в
, а
позначають порядок групи і підгрупи, тобто кількість їх елементів.
Зміст |
Доведення [ред.]
Нехай
є скінченною групою. Розглянемо множину лівосторонніх класів суміжності
групи
щодо
. Ця множина розбиває групу
на
рівнопотужних множин:
.
Тобто
,
і враховуючи відсутність перетину цих множин:
,
і враховуючи їх рівнопотужність з
, остаточно отримуємо
,
тобто:
.
Узагальнення [ред.]
Теорема Лагранжа допускає наступне просте узагальнення:
нехай
є скінченною групою і маємо
, тоді
-
.
Доведення [ред.]
З теореми Лагранжа випливає:
-
і також
,
- звідки
.
Література [ред.]
- Курош А.Г. (1967). Теория групп (вид. третє). Москва: Наука. с. 648. ISBN 5-8114-0616-9.


,
,
,
,
.
.
і також
,
.