Теорема Нетер
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Теорема Нетер - твердження в теоретичній фізиці, згідно з яким кожній диференційовній симетрії відповідає інтеграл руху.
Наприклад, однорідності простору відповідає закон збереження імпульсу. Однорідність простору означає те, що при перенесенні фізичної системи на будь-який вектор в будь-якому напрямку, всі фізичні процеси в ній не зміняться.
Відповідно, інші типи симетрії мають свої інтеграли руху: однорідність часу - закон збереження енергії, ізотропність простору - закон збереження моменту імпульсу, калібрувальна інваріантність - закон збереження електричного заряду.
Теорема сформульована й доведена в 1918 році німецьким математиком Еммі Нетер.
[ред.] Доведення
[ред.] Динамічні інваріанти
Тензор енергії-імпульсу.
Тензор орбітального моменту.
Тензор спінового моменту.
З першого тензору можна отримати динамічний інваріант,
який називається 4-вектор енергії-імпульсу.
З другого і третього тензору отримують
псевдовектори орбітального моменту і спіну відповідно.
При цьому використовують згортку з абсолютно
антисиметричним тензором Леві-Чивітта.
[ред.] Дивіться також
 |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
