Теорема Слуцького
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Теоре́ма Слу́цького — твердження в теорії ймовірностей про деякі алгебраїчні властивості збіжності за розподілом випадкових величин. Названа на честь українського економіста і математика Євгена Слуцького[1]. Іноді також називається теоремою Крамера.
Зміст |
Формулювання [ред.]
Нехай заданий ймовірнісний простір
, і
— випадкові величини. Тоді якщо
,
де
— випадкова величина, і
,
де
— деяка константа, то

.
Якщо також
то:
Узагальнення [ред.]
При тих же умовах на послідовності випадкових величин
для неперервної функції
виконується рівність:
.
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Slutsky E. Über stochastische Asymptoten und Grenzwerte // Metron. — Т. 5. — (1925) (3) С. 3–89.
Література [ред.]
- Athreya, Krishna B.; Lahiri, Soumendra N. (2006), Measure theory and probability theory, Springer, ISBN 0-387-32903-X
,
,
.
.