Теорема Гекшера — Уліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Гекшера-Уліна (теорія співвідношення факторів виробництва) — в економіці твердження, відповідно до якого країна експортує товар, для якого інтенсивно використовується її відносно надлишкові фактори виробництва, і імпортує товари, для яких вона відчуває відносний дефіцит факторів виробництва. Теорема Хекшера-Оліна є одною з чотирьох теорем моделі Гекшера-Уліна.

Умови існування:

  • по-перше, у країн-учасниць міжнародного обміну складається тенденція до вивезення тих товарів та послуг, виготовлення яких використовує переважно надлишкові чинники виробництва, і, навпаки, ввозити продукцію, для якої є дефіцит будь-яких чинників;
  • по-друге, розвиток міжнародної торгівлі призводить до вирівнюванню "факторних" цін, тобто доходу, одержуваного власником даного чинника;
  • по-третє, є можливість при достатньої міжнародної мобільності факторів виробництва заміни експорту товарів переміщенням самих чинників між країнами.

Парадокс Леонтьєва, представлений Василем Леонтьєвим у 1954, знайшов що США (найбагатша на капітал держава у світі) експортувала трудомісткі товари та імпортувала капіталомісткі товари, у очевидній суперечності до теореми Гекшера-Уліна.

Див. також[ред. | ред. код]