Теорія Чорноморського потопу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чорне море сьогодні (блакитним) й у 5600 до Р.Х. (синім) згідно з гіпотезою Раяна і Пітмана

Чорномо́рський пото́п — гіпотетична доісторична повінь, яка сталася при швидкому заповненні басейну Чорного моря близько 5600 до Р.Х. Гіпотеза оголошена друком в "Нью-Йорк Таймс" у грудні 1996 року.

Гіпотеза швидкого затоплення 5 600 до Р.Х.[ред.ред. код]

У 1998 році Вільям Раян і Волтер Пітман, геологи з Колумбійського університету, опублікували дані про величезну повінь через Босфор, що сталося близько 5600 до Р.Х. Танення останнього льодовика перетворили Чорне і Каспійське море у великі прісноводні озера, тоді як рівень моря у всьому світі залишалася низьким. Зайва прісна вода цих озер була скинута в Егейське море. Оскільки льодовик відступив, стік річок в Чорне море скоротився і річки прямуючи від льодовика знайшли нове місце скиду води в Північне море[1] до 5600 р. до Р.Х., а рівень світового океану піднявся, і за баченням Раяна Пітмана, піднявся рівень Середземного моря, яке зруйнувало скелястий поріг через Босфор. Після закінчення повені виявились затопленими 155000 км² і значно розширилось Чорноморське узбережжя на півночі і заході регіону. Раян і Пітман писали:

Щодня водоспад скидав 42 км³, у 200 раз більше від того що є на сьогодення Ніагарський водоспад . ... Босфорський водоспад діяв як найменш 300 днів.

Аналіз відкладень в Чорному морі в 2004 році пан-європейським проектом (Assemblage – Noah Project) підтвердили гіпотезу Пітмана і Раяна. Розрахунки, зроблені Марком Сидаллом, котрий передбачив підводний каньйон, також були підтвердженні.[2]

Досліджували

Критика[ред.ред. код]

Цій гіпотезі протистоять дані, зібрані українськими і російськими вченими — наприклад, дослідження Валентини Янко-Гомбах, професора геології Одеського державного університету, Україна. Її висновки передують друку гіпотези. Янко-Гомбах стверджує, що потік води через протоку Босфор багато раз змінював напрямок протягом геологічного часу залежно від відносного рівня води в Егейському і Чорному морях. Це є протиріччям до запропонованої катастрофічної руйнації Босфорського порогу, на якому Раян і Пітман фундують свої гіпотези. Крім того, рівень води за розрахунками Янко-Гомбач відрізняються на порядок від даних, запропонованих Раяном і Пітманом.

Згідно з доповіддю в журналі New Scientist від 4 травня 2002, дослідники виявили підводну дельту на південь від Босфору. Це ще один доказ сильного притоку прісної води з Чорного моря в 8-му тисячолітті до Р.Х.

Гіпотеза залишається предметом активних дискусій між археологами.

Гіпотеза поступового затоплення басейну Чорного моря з 7400 до Р.Х.[ред.ред. код]

Гіпотезу запропоновав О.Кандакії, він досліджував мул на залишки флори і фауни[3], а саме:

  • Співвідношення ізотопів кисню O18/O16
  • Співвідношення ізотопів стронцію Sr86/Sr87/Sr88
  • Співвідношення мас кальцію та стронцію в карбонаті кальцію мулу.
  • Вивчення глинястих мінералів іліт і каолін

Вплив на ці співвідношення температури і солоності води[4].

Було досліджено кернуванням гирло річки Сакар'ї на півночі Анатолії, яке показало кількісну присутність солестійких організмів в 7400 до Р.Х і їх наближення до сучасного гирла і збільшення кількості у 7000 до Р.Х, що підтверджує збільшення рівня Чорного моря після возз'єднання з Середземним морем.[5]

В березні 2011р. в журналі Nature Geoscience було опубліковано результати досліджень ізотопного складу сталагмітів з печери Софулар, що містилася на відстані 10 км на південь від Чорного моря в Туреччині.[6]. Один із авторів цих досліджень Домінік Флайтман (Dominik Fleitmann) аналізуючи отримані результати щодо останнього затоплення Чорного моря (близько 7000 р. тому) повідомив, що, на його думку, зміна рівня води відбувалася досить повільно і ознак катастрофічно швидкого затоплення не було виявлено.[7]

Інші повені[ред.ред. код]

При таненні льодовика рівень світового океану збільшувався, але різною мірою в різних басейнах. Приклад: рівень Егейського моря, що не мало суходільного порогу зі світовим океаном, підіймався повільно. Проте, за деякими гіпотезами, суходільний поріг був у низов'ях Тигру та Євфрату, де тепер міститься Ормузька протока. При затопленні утворилася Перська затока та протока Баб-ель-Мандеб, що була бар'єром для Червоного моря — в цьому випадку рівень підіймався катастрофічно швидко.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • John Noble Wilford, "Geologists Link Black Sea Deluge to Farming's Rise," The New York Times, December 17, 1996, pp. B5 and B13.(англ.)
  • W.B. Ryan and W.C. Pitman, Noah's Flood: The new scientific discoveries about the event that changed history 1998(англ.)
  • Ian Wilson. Before the Flood: Understanding the Biblical Flood Story as Recalling a Real-Life Event. (Orion Books 336 pages. ISBN 0-7528-4635-3)(англ.)
  • Valentina Yanko-Hombacha, Allan S. Gilbertb, Pavel Dolukhanovc Controversyover the greatfloodhypotheses in the BlackSea in light of geological, paleontological, and archaeologicalevidence. Quaternary International/ Vol 167–168, June 2007, P 91–113 [1]

Виноски[ред.ред. код]

  1. www.ncdc.noaa.gov "Climate History: Exploring Climate Events and Human Development"
  2. www.climate.unibe.ch "12.8 News Feat Flood AM"
  3. molluskschelpen, Ostracoda, Dreissena, Gastropoda en Dinocysten
  4. Bijv. de schelpen van zoet- en zoutwatermollusken hebben een andere isotopenverhouding
  5. Er zijn aanwijzingen dat het vollopen van de Zwarte Zee abrupt is begonnen en redelijk snel is verlopen. Ook het overal tegelijkertijd verschijnen van de zout-tolerante fauna suggereert dat de stijging van de Zwarte Zee veroorzaakt werd door de reconnectie.
  6. Pleistocene water intrusions from the Mediterranean and Caspian seas into the Black Sea
  7. Cave formations record Black Sea deluges

Посилання[ред.ред. код]