Теорія моногенезу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Теорія моногенезу (від грец. mónos "один" і génesis "походження") — вчення про походження всіх мов світу від однієї мови.

Ця теорія пов’язана з біблійним ученням, а також з ідеями італійського мовознавця Альфредо Тромбетті по спорідненість деяких сімей мов і правомірність їх об’єднання в макросім’ї, з ученням російського мовознавця Миколи Марра про 4 елементи (сал, бер, йон, рош), від яких нібито походять усі слова сучасних мов, а також з методом глотохронології американського мовознавця Морріса Сводеша, який довів існування великих макросімей мов і наявність між ними споріднених зв’язків. Теорію моногенезу підтримував український мовознавець Олександр Мельничук, а нині її пропагує київський лінгвіст Юрій Мосенкіс.

Загальний опис[ред.ред. код]

Нині зроблено перші вдалі спроби об’єднання сімей у макросім’ї, як, наприклад, ностратична макросім’я, до якої входять індоєвропейські, картвельські, уральські, дравідські й алтайські мови. Вважають, що до ностратичних мов належать і ескімосько-алеутські мови. Генетична спорідненість ностратичних мов доведена наявністю в них великої кількості споріднених морфем. Низка подібних рис, зокрема в займенникових позначеннях осіб у всіх мовах світу, також підтверджує єдність походження всіх мов світу.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Иванов В.В. Генеалогическая класификация языков и понятие языкового родства.- М., 1954
  • Левицький Ю.М. Мови світу: Енциклопедичний довідник. - Львів, 1998