Теотіуакан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Доіспанське місто Теотіуакан
Pre-Hispanic City of Teotihuacán
a
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Вулиця Мертвих та піраміда Сонця, зображення з піраміди Місяця.
Країна Мексика Мексика
Тип Культурний
Критерії I, II, III, IV, VI
Ідентифікатор 414
Регіонb Латинська Америка і Вест-Індія

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1987
11-та сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Теотіуакан (ацт. Teōtīhuacān, май. Wite' Naah, ісп. Teotihuacán) — величезне доколумбове місто в долині Мехіко, на території якого розташовані найбільші піраміди Месоамерики (піраміда Сонця є другою за висотою у світі після піраміди Хеопса в Єгипті). Крім пірамідальних структур, Теотіуакан відомий великим комплексом житлових споруд (так звана «Вулиця Мертвих») та яскравими і добре збереженими фресками.

Розташуваня[ред.ред. код]

Багатолюдне колись місто розташоване в долині на висоті 2.000 м над рівнем моря. Оточене на півдні - горами, а на півночі - низкою згаслих вулканів.

Назва[ред.ред. код]

Первісна назва міста залишилась невідомою. Майя іменували його Вітенах або Хонохвіц. Але сьогодні поширенішою є назва, що дали покинутому на той ча місту ацтеки. З мови науатль Теотіуакан перекладається як «місто, де люди ставали богами».

Макет міста

Місто досягло свого розквіту в 1 тисячолітті н. е., коли воно було найбільшим містом Америки та одним з найбільших у світі, протягом цього періоду його населяли понад 100 тис. мешканців. Цивілізація, що збудувала місто, також відома під назвою Теотіуакан, місто було її політичним та релігічним центром, а її вплив поширювався на всю територію Месоамерики, частково через прямий контроль, а частково через культурний вплив (точні кордони держави та залежних територій залишаються невідомими), що простежується у виробах та архітектурі багатьох поселень регіону. Етнічний склад мешканців міста залишається предметом досліджень, ймовірні кандидати включають науа, отомі і тотонаків, часто припускається, що місто було багатонаціональним.

Головне джерело прибутку[ред.ред. код]

Головним джерелом прибутків мешканців міста були значні поклади обсидіану - вулканічного скла, легкого в обробці, яке йшло на виготовлення знарядь для полювання та війни. Обсидіан був місцевим замінником металів. А мешканці міста зробили усе можливе, аби стати монополістами у видобутку та продажу обсидіану чи виробів з нього. Відтак це стане засобом впливу і тиску на місцеві народи.

Відсутність письмових джерел[ред.ред. код]

Копія стінопису з зображенням богині в Теотіуакані, Нац.музей антропології, Мехіко

Найбільшою першкодою у вивченні історії міста стала повна відсутність письмових джерел. Їх нема ні на кам'яних стінах, ні в храмах, ні в похованнях. Знайдена значна кількість стінописів в місцевих помешканнях, але написів вони не мають теж. Переважають зображення богів, оголених та розкішно одягнених людей, сцени жертвоприношень, в тому числі кривавих.

Ці стінописи та інтерпретації археологічних артефактів залишаються єдиним джерелом свідоцтв про минуле міста. Особливістю стінописів стала відсутність портретних зображень, а ті, що є, не можуть бути портретами.

Зразки стінописів[ред.ред. код]

Сільські околиці[ред.ред. код]

В середині 20 ст. проведені дослідженя місцевості та фотофіксації з літака. Вони виявили залишки гідромеліоративної мережі в сільських околицях міста. Серед їстивних рослин переважали - кукурудза, гарбуз, овочевий перець, амарант.

Розпланування[ред.ред. код]

Дослідження останніх десятиліть стали в нагоді при створенні фіксаційного плану міста. Існує головна магістраль у напрямку південь - північ завширшки 45 метрів та довжиною - чотири кілометри. Її сучасна умовна назва - Дорога Мертвих. Досить нез'ясованими залишаються обставини чіткої геометричності плану міста та його храмів. Вісь головної вулиці має незначний ухил лише на 15 градусів від дійсного напрямку південь-північ, отриманого сучасними пристроями. На схід від головної вулиці розташована найвища споруда міста - піраміда Сонця.

Піраміда Сонця[ред.ред. код]

Піраміда Сонця

Див. також Піраміда Сонця.

Її часто порівнюють з пірамідою Хеопса в Єгипті. Але окрім пірамідальної форми їх нічого не зближує. Піраміда Сонця має чотири уступи і довгі сходи до верхнього майданчика, куди можна піднятися на відміну від піраміди Хеопса, що має іншу функцію ( бути тільки величною усипальнею фараона ). Не знайдено поки і поховальної комори. Розміри найнижнього уступу піраміди дорівнюють 220 на 225 метрів, а її висота - 65 метрів. Під пірамідою виявлено печеру.

Піраміда Місяця[ред.ред. код]

Див. також Піраміда Місяця.

Це друга з найбільших пірамід мертвого міста. Розташована на північній околиці Дороги Мертвих і менша за розмірами ( 120 на 1520 м ). При висоті 45 м її верхній майданчик майже на тій же висоті, що й манданчик піраміди Сонця. Все через використання тераси-пагорба, на якому її побудували. Останніми дослідженнями (початок XXI ст.) встановлено, що Піраміда Місяця містить в собі 7 вбудованих "пірамід в піраміді", при цьому кожна з наступних - більша першої.

Сьюдаделла[ред.ред. код]

Модель Сьюдаделли
Піраміда Кецалькоатля, Нац.музей антропології, Мехіко

В південій частині міста віднайдена огорожена ділянка у формі квадрата. За європейськими аналогіями вона отримала назву «Сьюдаделла» ( цитадель ). Фортечна стіна за периметром дорівнює 400 метрів. Саме тут залишки піраміди ( храму ), присвяченого богу Кецалькоатлю, Пернатому Змію. Бічні фасади піраміди прикрашені скульптурами на сюжет зходження Кецалькоатля в Підземний світ заради війни з демонами. Після перемоги він повернувся до людей, а ці зображення вважають найдавнішими на подібний сюжет.

Невідома катастрофа[ред.ред. код]

Серединою 8-го століття н.е. датують якусь велику пожежу, що сталася в місті. Після цього величне місто занепадає, а мешканці покидають його.

Артефакти з розкопок міста[ред.ред. код]

Колонії чи періферійні центри[ред.ред. код]

Зникнення життєдіяльності міста не пов'язане з повним зникненням його культурного впливу. Нові знахідки археологів породили гіпотези про колонії чи періферійні центри культури Теотіуакан. Її залишки знайдені далеко на південь від міста - в Копані ( теперішній Гондурас ), в Камінальгую та Тікалі ( теперішня Гватемала), на півострові Юкатан, на узбережжі Тихого океану та в Монте-Альбані.

Сучасність[ред.ред. код]

Місто та археологічна ділянка розташовані на території сучасного муніципалітету Сан-Хуан-Теотіуакан штату Мехіко, приблизно за 40 км від міста Мехіко. Площа археологічниї ділянки становить приблизно 83 км², хоча стародавнє місто було помітно більшим. З 1987 року археологічна ділянка входить до списку Світової спадщини.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Berrin, Kathleen & Esther Pasztory, "Teotihuacan: Art from the City of the Gods" (Teotihuacan: arte dalla città degli dei) (1993)
  • Coe, Michael D.; and Rex Koontz (1994) [1962]. Mexico: From the Olmecs to the Aztecs. New York: Thames & Hudson. ISBN 0-500-27722-2. OCLC 50131575.
  • Естер Пашторі, « Теотіуакан. Досвід життя» (англ - Esther Pasztory: Teotihuacan. An Experiment in Living.)
  • Рене Міллон, « Теотіуакан. Місто, держава та цивіізація », (англ - René Millon: Teotihuacan. City, State, and Civilization. In: Jeremy A. Sagloff (Hrsg.): Handbook of Middle American Indians. Supplement 1, S. 106)

Посилання[ред.ред. код]