Теплова мережа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Теплова́ мережа́ — сукупність устаткування (помпи, трубопроводи, арматура, засоби вимірювальної техніки), за допомогою якого подається від джерела тепла нагрітий теплоносій (водяна пара або гаряча вода) до споживачів тепла і повертається після часткового використання тепла (охолодження) у вигляді конденсату пари та відпрацьованої гарячої води до джерела тепла.

Категорії теплових мереж за призначенням[ред.ред. код]

  • Магістральні теплові мережі — комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;
  • Розподільні – прокладені від магістральних теплових мереж по території мікрорайонів або промислових підприємств до вузлів відгалуження теплових мереж до окремих будівель;
  • Відгалуження, що йдуть від розподільних теплових мереж (в окремих випадках – від магістральних) до фундаментів будівель.

Категорії теплових мереж за принципом роботи[ред.ред. код]

  • районні (ізольовані)
  • загальні (єдині) теплові мережі.

Категорії теплових мереж за способом прокладки[ред.ред. код]

  • наземні (повітряні) теплові мережі. Наземна прокладка (на естакадах або спеціальних опорах) зазвичай здійснюється на територіях промислових підприємств і поза межею міста.
  • підземні теплові мережі. У містах і селищах найпоширеніші підземна прокладка труб в каналах і колекторах (спільно з іншими комунікаціями) і так звана безканальна прокладка — безпосередньо в грунті.

Надземне прокладання труб влаштовується на окремих опорах чи естакадах, на кронштейнах, які закладаються в стіни будинків. Використовується на територіях промислових підприємств, при спорудженні теплових мереж поза межами міста, при перетині яруг та ін. Надземне прокладання теплових мереж рекомендується переважно при високому стоянні ґрунтових вод.

Найчастіше використовується підземне прокладання: в прохідних каналах і колекторах разом з іншими комунікаціями; в напівпровідних і непрохідних каналах; безканальне. Найбільш довершеним, але й найдорожчим є прокладання теплопроводів в прохідних каналах, які використовують при наявності декількох теплопроводів великих діаметрів. В великих містах будують так звані міські колектори, в яких прокладають теплопроводи, водопровід, електричні і телефонні кабелі Напівпрохідні канали складаються із стінових блоків Г-подібної форми, залізобетонних днищ і перекриттів. Їх будують під проїздами з інтенсивним вуличним рухом, під залізничними коліями, при перетині будинків, де ускладнено здійснення ремонту трубопроводів. Висота їх звичайно не перевищує 1600 мм, ширина проходу між трубами 400- 500 мм. Найбільш широко застосовуються непрохідні канали. Розроблені типові проекти таких каналів (мал.4.36). По трасі підземного теплопроводу влаштовують спеціальні камери і колодязі для установлення арматури, вимірювальних приладів, сальникових компенсаторів та ін., а також ніші для П-подібних компенсаторів. Підземний теплопровід прокладають на ковзаючих опорах. Відстань між опорами приймають в залежності від діаметра труб. Безканальний спосіб прокладання трубопроводів – самий дешевий. Використання його дозволяє знизити на 3—40% будівельну вартість теплових мереж, значно зменшити трудові затрати і витрату будівельних матеріалів Заглиблення теплових мереж від поверхні землі або дорожнього покриття до верха перекриття каналу або колектора приймається, м: при наявності дорожнього покриття – 0,5; без дорожнього покриття – 0,7; до верха оболонки безканального прокладання – 0,7; до верха перекриття камер – 0,3. Середній термін служби підземних канальних теплопроводів не перевищує в середньому 10-12 років, а безканальних з ізоляцією – не більше 6-8 років. Основною причиною пошкоджень є зовнішня корозія, яка виникає внаслідок відсутності або неякісного нанесення антикорозійного покриття, незадовільної якості або стану покриття, надмірного зволоження ізоляції, а також внаслідок затоплення каналів через нещільності конструкцій.

Характеристика сучасного стану теплових мереж[ред.ред. код]

Протяжність магістральних і розподільчих теплових мереж в Україні (за винятком власних тепломереж промислових підприємств) становить 24,3 тис. км в двотрубному обчисленні, в тому числі:

  • тепломережі Мінпаливенерго України – 3,5 тис. км діаметром від 125 до 1400 мм;
  • комунальні тепломережі – 20,8 тис. км діаметром від 50 до 800 мм.

Стан більшості тепломереж незадовільний, понад 28% тепломереж експлуатуються понад 25 років, 43% – понад 10 років і лише 29% тепломереж мають термін експлуатації менше 10 років.

Втрати тепла в теплових мережах складають від 5 до 32% із середньозваженим відсотком втрат у системах теплозабезпечення близько 14,3%.

Реконструкція теплових мереж з впровадженням попередньоізольованих труб, систем обліку, контрольно-вимірювального обладнання тощо забезпечить зменшення втрати тепла в тепломережах по Україні до 7% у 2030 р., в тому числі в мережах ТЕЦ – до 8% та котельних – до 8,7%, переважно завдяки покращанню їх технологічного стану.



Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]