Теракота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Афродита, антична теракота 2 ст. до н.е. Знайдена в Малій Азії. Старий музей, Берлін.

Теракота (від італ. terra — земля, глина і cotta — обпалена) — керамічні однорідні неглазуровані вироби з кольорової глини з пористою будовою. Застосовується в художніх, побутових і будівельних цілях. З теракоти виготовляють посуд, вази, скульптури, іграшки, лицювальну плитку та архітектурні деталі.

Теракота виготовляється з особливих малоусадочних сортів глини, які мають рівномірне забарвлення і відносно високу температуру плавлення (біля 1000 °C), а після обпалювання набувають характерну фактуру (від грубозернистої до тонкозернистої, з суцільним чи частковим поліруванням) і колір (від чорного та червоно-коричневого до світлого кремового). Вироби формують способом пластичного формування, переважно набивкою в гіпсові форми.

Якщо теракотовий виріб виготовлено з якісних глин без домішок крупних часток, то такий виріб можна причисляти до тонкокерамічних виробів.

Теракота в історії[ред.ред. код]

Глиняна табличка з Шуруппака,
бл. 2600 р. до н.е.

Дрібні теракотові вироби, були розповсюджені практично в усіх неолітичних культурах. До винаходу паперу саме теракота була матеріалом для письма (уславлені клинописні таблички Месопотамії, серед яких найдавніша з відомих у світі абетка з 30 клинописних літер). З теракоти виготовляли скульптурні фігурки, саркофаги, статуї та групи Стародавньої Греції, Етрусків, Стародавнього Китаю, Стародавньої Індії та Америки, архітектурні деталі архаїчних давньогрецьких, етруськіх та давньоримських храмів. Яскравим прикладом давньої теракотової скульптури є відома теракотова армія китайської династії Цінь.

В середні віки різна теракота застосовувалась в будівництві Середньої Азії, в італійських орнаментально-рельєфних архітектурних деталях та портретних бюстах епохи Відродження.
На теренах України, а саме, в античних містах Причорномор'я знайдено теракоти, виготовлені місцевими майстрами для ужиткових (іграшки) та сакральних (ідоли, маски) цілей. Знахідки експедиції КФІА НАНУ 2007 р.[1] поблизу гори Мітрідат (Керч) можуть свідчити про існування тут театру, найдавнішого в нашій країні, де використовувались як акторські теракотові маски, так і маріонетки. Виробництво архітектурної теракоти було відомо й з часів Київської Русі. З XV ст. теракота застосовувалась в декоративному оформленні фасадів будинків, з XVIII ст. — в скульптурних ескізах, бюстах тощо.

Декоративна лицювальна теракота нашла широке застосування в радянському будівництві 1950-х років.

Античні теракоти[ред.ред. код]

Теракота скульпторів Західної Європи[ред.ред. код]

Теракоти знаходять ще на стобищах неолітичних культур. Матеріал, широко розповсюджний, ішов на виготовлення посуду, іграшок, скульптур, навіть саркофагів.

Широке використання мали теракоти в скульптурі.Зберіглися теракотові погруддя роботи Андреа Веррокіо (1435-1488) і Бенедетто да Майано (1442-149),мастів доби Відродження. Спроби робити теракоти мав і Леонардо да Вінчі.

Якщо мармур ішов на виготовлення кінечних варіантів знайденого образу, то теракоти були незамінними на етапах задуму, пошуку найвдалішого варіанту. Саме в такій ролі вона довго слугувала майстрам. Але поступово відокремилась і набула самостійності, особливо в добу бароко. Майстри бароко полюбляли теракоти і залишили перші значні взірці високохудожніх теракот. Майстрами теракот були Лоренцо Берніні , Алессандро Альгарді (1598-1654), Стефано Мадерно, Паоло Нальдини. Необхідність зробити неповторний образ вимагала малювати варіанти і ліпити їх в текракотах. Останні були вкрай необхідні для вивчення світлотіні на майбутній скульптурі ( малюнок тут був безсилим ). Після смерті Берніні в його майстерні знайшли багато теракот, в тому числі і автопортрет видатного майстра ( Ермітаж, Петербург).

Теракоти використовували скульптори Іспанії ( Педро Мільян, «Оплакування Христа»),Фландрії (Артус Квеллінус Старший «Самсон і Даліла»), Австро-Угорщини ( Матьяш Бернард Браун « Євангеліст Матвій і янгол », Прага , Національний музей )та ін.

Дивом зберіглися теракоти видатного скульптора 18 століття, що працював на Західній Україні, Йоанна Георга Пінзеля ( Мюнхен, Німеччина). Теракоти Пінзеля мають подвійну вартість через малу збереженість скульптур майстра. Вони дають змогу побачити як задуми творця, так і уявити твори, що були знищені.

Сучасне застосування[ред.ред. код]

В 20 столітті теракоти стали предметои колекціонування музеїв. Пройшло декілька виставок, присвячених тільки теракотам доби бароко чи окремим майстрам. В сучасній скульптурі теракота особливо часто використовується як матеріал для пластики малих форм, що дозволяє зберегти в завершеному виробі виразний лаконізм і живу безпосередність етюду.

Галерея[ред.ред. код]

Густав Доре. « Парка і божок кохання Ерот », 1877 рік.


Джерела[ред.ред. код]

  • Филиппов А. В., Филиппова С. В., Брик Ф. Г., Архитектурная терракота., М., 1941.
  • Сообщения Гос.Єрмитажа, 44, Л, «Аврора», 1979 (рос)
  • Сообщения Гос.Єрмитажа, 45, Л, «Аврора», 1980 (рос)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Федосеев Н.Ф., Ермолин А.Л., Куликов А.В. Керамический комплекс из района рыбконсервного завода в Керчи // Древности Боспора. 12/II. Москва, 2008. С. 483-505.

Див. також[ред.ред. код]