Тереза Нейман
| Слугиня Божа Тереза Нейман | |
|---|---|
| нім. Therese Neumann | |
 | |
| Народилася |
8 квітня 1898[4][1] Коннерсройт, Тіршенройт, Верхній Пфальц, Баварія, Німецька імперія[4] |
| Померла |
18 вересня 1962[1][2][…] (64 роки) Коннерсройт, Тіршенройт, Верхній Пфальц, Баварія, ФРН ·інфаркт міокарда |
| Країна |
 Німеччина |
| Діяльність | містикеса, батрак |
| Знання мов | німецька[1][5] |
| Конфесія | католицька церква |
| Сайт | thereseneumann.de |
Тере́за Не́йман (Но́йман) (нім. Therese Neumann; 8 або 9 квітня 1898, Коннерсрейт, Баварія, Німеччина — 18 вересня 1962 там само) — німецька селянка відома своїми стигматами та містичними здібностями, серед яких 40-річне утримання від їжі та пиття і здатність говорити древніми мовами.
Ранні роки життя[ред. | ред. код]
Тереза Нейман народилась і виросла у багатодітній сім'ї кравця Фердинанда Неймана і його дружини Анни. Працювала покоївкою. У віці 20 років, намагаючись допомогти врятувати ферму одного із своїх родичів від пожежі, пошкодила хребет, після чого була частково паралізована та перестала ходити. Згодом, через нове падіння, почала втрачати зір і в 1919 році цілковито осліпла. Її батько, що на той час повернувся з війни, де був солдатом піхоти, привіз їй із Франції зображення святої Терези з Лізьє, до якої як до своєї тезки Нейман починає молитись. 29 квітня 1923 року в день, коли Тереза з Лізьє була проголошена блаженною, до неї повертається зір. Згодом, через два роки, в день коли Тереза з Лізьє була урочисто причислена до лику святих 17 травня 1925 року зникла паралізованість ніг і Тереза Нейман знову починає ходити.
Містичний досвід[ред. | ред. код]
Через рік після одужання, на Страсну п'ятницю, за словами Терези Нейман, на її тілі вперше з'являються рани, які вона спочатку намагалась приховувати. Однак рани на руках і ногах мали вигляд характерний для стигматів, що стало звертати до Терези увагу оточуючих. З того часу і до кінця життя, починаючи із вечора четверга до дня п'ятниці рани розкривались і починали кровоточити. Кров з'являлась і на інших ділянках тіла, особливо інтенсивно з очей. Після 15:00 кожної п'ятниці Тереза занурювалась у глибокий сон, прокидаючись в бадьорому настрої і з закритими ранами в неділю зранку. Приблизно з 1922 року Тереза Нейман перестала споживати будь-яку їжу, а після появи стигматів і пити. До самої смерті вона тільки щоденно приймала Святе Причастя, при тому на втрачаючи ваги та не виказуючи будь-яких інших проблем із здоров'ям, які пов'язані із тривалим недоїданням. З ранку неділі до вечора кожного четверга вела звичайний спосіб життя, працювала по господарству і деколи їздила в подорожі Німеччиною. Під час своїх містичних переживань Тереза Нейман могла бачити події описані в Євангеліях, уточнюючи та доповнюючи їх деталями. Так, наприклад вона могла відтворити діалектні особливості арамейської мови на якій говорили в ті часи у Палестині, при чому перевірка на наукову достовірність не лише підтвердила її справжність, але й помогла розв'язати ряд невирішених до того часу лінгвістичних проблем. Іншими доступними Терезі Нейман мовами була латинська, грецька, французька та іврит. Головною подією, яку переживала Нейман були Страсті Христові, з чим і були пов'язані відкриття ран із стигматів та поява крові на тілі, проте вона могла бачити не лише події описані в Євангелії, але й епізоди з життя святих, а також тих людей, які відвідували її, вражаючи своєю точністю найбільших скептиків, багато з яких після цього приймали католицизм або переходили в нього з протестантизму.
Критика і дослідження[ред. | ред. код]
Зростаюча популярність Терези Нейман звернула до неї увагу владних кіл тодішньої нацистської Німеччини. З огляду на негативне ставлення Нейман до націонал соціалізму була розпочата кампанія з її дискредитації та приниження. Так, наприклад, уряд відмовив Терезі у продовольчих картках, мотивуючи це тим, що вона їх не потребує бо і так не їсть, а натомість видавав їй подвійну порцію мила, оскільки вона щотижня мусила прати свій одяг від крові. Знаходилась під наглядом Гестапо. До критиків Терези Нейман належав також і католицький священик і публіцист Йозеф Ханауер, який говорив про наявність у її феномені протиріч і проблем. З іншого боку відомий німецький публіцист Фріц Герліч, якому церква надала дозвіл на певний час спостерігати Терезу Нейман, опублікував праці, в яких підтверджував непідробність її містичного досвіду. Після знайомства з Терезою, Герліч прийняв католицьку віру та взяв церковний шлюб із своєю дружиною. У 2004 році відомий біолог криміналіст Марк Бенеке опублікував у газеті «Зюддойчецайтунґ» статтю, в якій підтвердив приналежність крові із ран Терезі Нейман, а не тваринам, як допускали скептики. З 2005 року почався процес беатифікації Терези Нейман.
Література[ред. | ред. код]
- Albert Vogl: Life and Death of Therese Neumann, Mystic and Stigmatist, ISBN 0533033799
- Fritz Gerlich: Die stigmatisierte Therese von Konnersreuth. Band 1: Die Lebensgeschichte der Therese von Konnersreuth. Band 2: Die Glaubwürdigkeit der Therese von Konnersreuth. München 1929.
- Fritz Gerlich: Der Kampf um die Glaubwürdigkeit der Therese Neumann. München 1931
- Johannes Steiner: Theres Neumann von Konnersreuth, ein Lebensbild. Zehnte Auflage. 1988, ISBN 3-7954-0155-0.
- Johannes Steiner: Visionen der Therese Neumann. Erste Auflage. Sonderausgabe 2007, ISBN 978-3-7954-1986-8.
- Erwein Freiherr von Aretin|Erwein von Aretin: Theresia Neumann. München 1952
- Wolfgang Johannes Bekh: Therese von Konnersreuth oder die Herausforderung Satans. Ludwig, München 1994, ISBN 3-7787-3473-3.
- H. Fahsel: Konnersreuth. Tatsachen und Gedanken. Zweite Auflage. Basel 1949
- Joseph Naber: Tagebücher über Therese Neumann († 1962) und Aufzeichnungen. Schnell & Steiner, München 1987, ISBN 3-7954-0158-5.
- Albert Panzer: Licht von drüben. Ein Journalist begleitet das mystische Leben der Therese Neumann. Verlag «Der neue Tag», Amberg 1992
- Paul Rieder: Die Stigmatisierte von Konnersreuth: Therese Neumann vor der Seligsprechung. Mediatrix-Verlag, Wien 1979, ISBN 3-85406-015-7.
- Josef Hanauer: Konnersreuth. Oder: Ein Fall von Volksverdummung. Verlag Karin Fischer, Aachen 1997, ISBN 3-89514-107-0.
- Max Rößler: Therese Neumann von Konnersreuth. Naumann, Würzburg 1989, ISBN 3-88567-056-9.
- Paramahamsa Yogananda: Autobiografia Jogina. Świętochłowice: Stowarzyszenie Krija Jogi, 2004, s. 511. ISBN 839148632X.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б FemBio database
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118587374 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ CONOR.Sl
Посилання[ред. | ред. код]
- Фрагмент книги Вольфганга Іоаннеса Бека «Тереза з Коннерсрейта» [Архівовано 9 вересня 2010 у Wayback Machine.].(рос.)
- Сайт, присвячений Терезі Нейман.(англ.)
|
