Теренцій

Публій Теренцій Афр

Публій Теренцій Афр (лат. Publius Terentius Afer; 195 (або 185) — 159 рр.. до н. е..) — давньоримській письменник, комедіограф, молодший сучасник Плавта та Цецилія Стація.

Життєпис

Народився у м. Карфагені, проте не був карфагенянином. Його прізвище Афер (Африканський) вказує, що він походив з лівійців. Був рабом римського сенатора Теренція Лукана. Тут він вивчив латину. Сенатор, який цінував розумові здібності та красу свого раба, надав йому гарну освіту, а зрештою й волю. Існує версія, що саме вдячність до благодійника і спонукала майбутнього драматурга взяти його ім'я — «Теренцій».

Написавши 166 р. до н. е. комедію «Дівчина з Андроса», Теренцій хотів поставити її на римській сцені, але перед тим, як заплатити авторові гонорар і дати дозвіл на прем'єру,еділ послав його по рецензію до відомого тоді комедіографа Цецилія Стація. Коли погано одягнений юнак несміливо зайшов до розкішного будинку римського патриція, його шанси на успіх були невисокими. Біографи переповідають, що знаний драматург тоді саме обідав, тож поставився до необхідності вислуховувати «писанину» чергового аматора вкрай негативно. Проте вже початок комедії нікому тоді ще не відомого Теренція так сподобався Стацієві, що він навіть запросив незнайомця пообідати разом. А невдовзі Публій Теренцій Афр, варвар із далекої Африки й учорашній раб, виключно завдяки своєму таланту здійснив карколомну літературну кар'єру, увійшовши до грекофільського гуртка найрафінованіших аристократів Риму.

Цей гурток очолював видатний римський полководець і оратор, майбутній руйнатор Карфагену (146 р. до н. е.) — Публій Корнелій Сципіон Еміліан Африканський Молодший . В цей час Публій Теренцій Афр займається складанням комедій. Тож не дивно, що у творчості Теренція відчутні витончені вподобання членів гуртка Сціпіона, які добре знали багату грецьку літературу та культуру та прагнули облагородити латинську мову та лутературу, орієнтуючись на еллінські першоджерела.

Після постановки «Братів» у 160 році Теренцій відправився до Греції для ознайомлення з грецькими установами та нравами і звідти вже не повернувся. Помер у 159 р. до н. е.,25 чи 35-річним. Щодо смерті Теренція немає точних відомостей. За одними він потонув у морі із 108 перекладеними комедіями Менандра, за іншими — помер в Аркадії у м. Стимфали або на о. Левкадія (Іонічні острови).

Теренцій залишив після себе доньку.

Творчість

Усього Теренціем було написано 6 комедій, перша з них, «Адріянка»(з нею відбувся перший публічний виступ Теренція у 166 році до н. е. на Мегалесійських іграх (4-10 квітня на честь Матері богів)), «Свекруха»(165 р.), «Самомучитель»(162 р.), «Євнух» та «Форміон» (161 р.), «Брати»(160 р.).Сюжети перших чотирьох він запозичив у Менандра, а останніх двох-у Аполлодора.

Особливим успіхом користувалася комедія «Євнух». За неї він отримав приз у 8 тисяч сестерцієм — найбільшу на той час кількість грошей за твір. Теренцій був майстром к о н т а м і н а ц і ї, тобто мистецтва об'єднування в одній комедіі декілька творів одного чи кількох авторів. Проте, навідміну від Плавта, він намагався зберегти вишуканість стилю і витонченість сюжету еллінського першоджерела.

Комедії Теренція були розраховані на досить вузьку аудиторію освічених людей. До тем, що він розробляв у своїх п'єсах, неодноразово зверталися ліричні поети. Античні вчені вважали його одним із перших римських класиків, особливо підкреслюючи його талант стиліста і великий внесок у створення літературної латинської мови. У період Середньовіччя та за доби Відродження разом з Верґілієм він був найвідомішим римським письменником. Теренцій багато перекладали, вивчали в монастирських і світських школах. Його твори, зокрема окремі теми і проблеми, використовувалися в церковних драмах.

Н о в а т о р с т в о Теренція полягає в тому, що, він відмовився від змішування еллінських і римських реалій, від грубого комізму, буфонади, розробивши благородний варіант комедіі масок. Саме в нього з'явився новий для античної драми інтерес до розгортання власне сюжету. Також можна зазначити зменшення питомої ваги музичного компоненту із одночасним зростаннім суто драматичної частини. Для Теренція важливі не жарти та інтрига, а характери і психологічна ситуація. Для нього комедія це не засіб розвага, а засіб пізнання життя. Теренцій дивится на своїх персонажів як на носіів тієї культури, до якої він сам ще тільки прагне долучитися. Дійові особи постають облагороженими, піднесеними, риси комізму згладжуються;мовна індивідуалізація відсутня, всі персонажі розмовляють однаково витонченою розмовною мовою освідченого римського суспільства, яка вперше отримує тут літературне оформлення.

Багато переробок його п'єс здійснили В. Шекспір і Мольєр. Італійський драматург К. Ґольдоні присвятив Теренцію однойменну п'єсу. Німецький просвітник Г. Лессінґ умістив у свою книгу «Гамбурзька драматургія» блискучу рецензію на «Братів», уважаючи цей твір ідеальною комедією.

Джерела

• Peter Kruschwitz: Terenz. (=Studienbücher Antike, Band 12). Hildesheim 2004. ISBN 3-487-12518-8
• Антична література: навчальний посібник / Ковбасенко Ю. І. — Київ. Київський університе імені Бориса Грінченка, 2012. — 248 с.
• Антична література: Підручник.-К.:"Либідь",2001.-718 с. Пащенко В. І.,Пащенко Н. І.