Терешкова Валентина Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Терешкова Валентина Володимирівна
RIAN archive 612748 Valentina Tereshkova.jpg
Дата народження 6 березня 1937(1937-03-06) (77 років)
Місце народження с. Масленниково Тутаєвського району Ярославської області, Росія
Нагороди:
Герой Радянського Союзу Герой ЧССР
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Дружби народів
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III-го ступеня
Орден Олександра Невського
Орден Пошани
Орден Дружби

Нагороди інших країн

Орден Клемента Готвальда
Орден «Хрест Грюнвальда» 1 ступеня

Валенти́на Володи́мирівна Терешко́ва (6 березня 1937, с. Масленниково Тутаєвського району Ярославської області Росії) — російський космонавт. Льотчик-космонавт СРСР (1963). Герой Радянського Союзу (1963). Перша у світі жінка-космонавт. Кандидат технічних наук (1977). Полковник (1970), а нині — генерал-майор авіації у відставці (перша в російській армії жінка-генерал). Громадський діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в сім'ї колгоспників. Росла без батька, який загинув на радянсько-фінляндській війні 1939—1940 років.

Трудову діяльність почала 1954 року в Ярославлі. Спочатку працювала закрійницею в складальному цеху Ярославського шинного заводу. 1955 року перейшла на Ярославський комбінат технічних тканин «Червоний Перекоп». Працювала ткалею. У 1960—1962 роках була звільненим секретарем комітету комсомолу цього комбінату.

Працюючи, навчалася. 1960 року закінчила Ярославський заочний технікум легкої промисловості. Займалася парашутним спортом в Ярославському аероклубі. Здійснила 163 стрибки з парашутом. В загоні космонавтів від 1962 року.

16—19 червня 1963 року здійснила політ у космос на кораблі «Восток-6». Тривалість польоту становила 2 доби 22 години 50 хвилин. Політ перенесла досить важко. Це, напевно, стало однією з причин того, що наступний політ жінки в космос відбувся тільки через 19 років.

Після польоту і далі проходила підготовку в загоні космонавтів, але більшу частину часу стала віддавати громадській роботі.

1969 року закінчила Військово-повітряну академію імені М. Є. Жуковського.

Сімейне життя[ред.ред. код]

Була дружиною космонавта Андріяна Ніколаєва й тоді мала прізвище Ніколаєва-Терешкова. У космічної пари народилася донька.

Вдруге одружилася з Юлієм Шапошниковим. Він був генерал-майором медичної служби, директором Центрального науково-дослідного інституту травматології та ортопедії. Помер 4 червня 1999 року.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

У 1968—1987 роках була головою Комітету радянських жінок, у 1987—1992 роках — голова Спілки товариств дружби та культурних зв'язків із зарубіжними країнами. Від 1994 року — керівник Російського центру міжнародної наукової та культурної співпраці.

Нагороди[ред.ред. код]

Марка СРСР 1969 р.
  • Герой Радянського Союзу (1963).
  • Герой Соціалістичної Праці ЧССР (1963).
  • Герой Соціалістичної Праці НРБ (1963).
  • Герой Праці СРВ (1963).
  • Герой МНР (1965).
  • Нагороджено двома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, іншими орденами, медалями.

Іменем Терешкової названо кратер на зворотному боці Місяця.

Валентина Терешкова і Володимир Путін

До 1991 року іменем Терешкової у Львові було названо одну з вулиць. Валентина Володимирівна свого часу побувала тут на відкритті житлового масиву. Також на цій вулиці поблизу поліклініки є пам'ятник першій у світі жінці-космонавту.

Почесний громадянин міст Калуга, Ярославль (Росія), Караганда (Казахстан), Вітебськ (Білорусь), Монтре (Швейцарія), Дрансі (Франція), Монтгомері (Великобританія), Поліцці-Дженероза (Італія), Дархан (Монголія), Софія, Петрич, Стара-Загора, Плевен, Варна (Болгарія).

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]