Терикон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Терико́н (фр. Terri — відвали породи, фр. Conique — конічний) — відвали, штучний насип з порожніх порід, витягнутих при підземній розробці покладів вугілля й інших корисних копалин.

Усередині териконів шахт і гірничозбагачувальних фабрик зазвичай протікають різноманітні процеси техногеного пірометафоризму:

• спалення вугілля (зони з окисленим режимом обжигу)
• піроліз вугілля (зони відновлюваного відпалу Т = 800—1000°С)
• реакції дегідратації шаруватих сілікатів, що спричиняють масове випаровування води, а також видалення F, Cl на початкових етапах горіння відвалу (Т = 600—700°С)
• разклад карбонатів з видаленням СО й СО₂ й утворенням періклаза, вапна і феритів (Т=600-800°С)
• локальне плавлення з утворенням осклованих клінкерів й базітових паралав (Т = 1000—1250°С).

Ці процеси приводять до радикальної зміни фазового складу відвальної маси.

В процесі рекультивації земель терікони є об'єктами озеленення й залісення.

Це незавершена стаття з гірництва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.