Терми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Давньоримські лазні в м. Баз, Англія. Частина будівлі понад опорами збудована пізніше під час реконструкції
Віртуальна реконструкція давньоримських терм у Вайсенбурзі, Німеччина. Створена за допомогою технології лазерного сканування

В Стародавньому Римі терми (від грец. thermos, «гарячий») та бальні (від грец. βαλανείον , «ванна кімната») — громадські заклади для миття та водних процедур (аналог лазні в наш час). Термін терми зазвичай використовується для великих банних комплексів, в той час, як бальні являли собою заклади меншого розміру, публічні або приватні, що існували у великій кількості повсюди в Римській імперії.[1]

В більшості давньоримських міст існувала принаймні одна, а в загальному випадку — більше, ніж одна, подібна споруда, яка використовувалися не лише для миття, як процесу, але і як центр соціалізації та спілкування. Давньоримські лазні також будувалися в приватних віллах, таун-гаусах та фортах. Вода в них постачалася зазвичай з найближчого природнього джерела (річка, струмок) або за допомогою акведука. Дизайн лазень описується у Вітрувія в роботі De Architectura.

Термінологія[ред.ред. код]

Всі терміни thermae, balneae, balineae, balneum та balineum зазвичай перекладаються як «ванна» або «ванни» — різниці в нюансах в наш час не надається значення.

Бальнеум або балінеум (походить з грец. βαλανείον)[2] - означає в первинному сенсі ванну або резервуар для прийняття ванн, який використовувався більшістю давніх римлян в їхніх власних будинках[3], та саме приміщення, в якому знаходилася ванна,[4] для опису якого також використовувався термін бальнеаріум.

Thermae (which comes from the Greek adjective thermos, hot) meant properly warm springs, or baths of warm water; but came to be applied to those magnificent edifices which grew up under the empire, in place of the simple balneae of the republic, and which comprised within their range of buildings all the appurtenances belonging to the Greek gymnasia, as well as a regular establishment appropriated for bathing.[5]

План приміщення[ред.ред. код]

План Старих Лазень в Помпеї

Зазвичай публічна лазня складалася з трьох основних приміщень: кальдаріума (гарячої лазні), тепідаріума (теплої лазні) та фрігідаріума (холодної лазні). Деякі терми також включали в себе парні лазні: судаторіум, лазню з вологою парою, та лаконікум — лазню з сухою парою, аналог сучасної сауни.

В цій статті використовується, як приклад, будова Старих Лазень в Помпеї, розташованих поруч з Форумом, які збереглися найкраще з-поміж тих, що дійшли до наших часів. Всі посилання стосуються загального плану, зображеного праворуч[6]

Будівля складається з двох банних комплексів, чоловічого та жіночого. Існує шість входів до лазні з вулиці, один з яких (b) використовується виключно для входу меншу — жіночу — частину лазні. Решта п'ять входів ведуть до чоловічого відділення, два з них (c та c2), сполучаються безпосередньо з піччю і решта три (a3, a2, a) — з банними приміщеннями.

Атріум[ред.ред. код]

Проминаючи головний вхід a, відділений від дороги вузенькою пішоходною доріжкою навколо будівлі та спускаючись на три сходинки, купальщик проминає маленьку кімнату ліворуч від нього (x) з туалетом (латріна) і проходить в накритий портик (g, g) розташований вздовж трьох сторін відкритого внутрішнього дворика (атріум, A). Разом ці приміщення формують вестибюль лазні (vestibulum balnearum[7]), в якому очікують служники.

Використання атріума[ред.ред. код]

Атріум використовувся молоддю для спортивних зайнять, а також як місце для прогулянок відвідувачів лазні. В атріумі також знаходився доглядач лазень (balneator), який збирав платню в вигляді квадрансів з кожного відвідувача. Приміщення f, яке іде з портика вглиб споруди, ймовірно, призначалося якраз для доглядача, але, найвірогідніше, являло собою окус (oecus) або екседру та використовувалося для очікування привілейованими відвідувачами своїх супутників. В атріумі розвішувалися оголошення про вистави в театрі, а також інші оголошення, наприклад, про бої гладіаторів. Обабіч входу розташовувалися сидіння з каменю (scholae).

Аподітеріум та фрігідаріум[ред.ред. код]

Аподітеріум
Фрігідаріум

Передпокій (e) веде до аподітеріума (B) (Greek apodyterion, apo + duo «знімати», тут — одяг) — кімнати для роздягання, в яку кожний відвідувач мав потрапити перед самою лазнею. В цій кімнаті відвідувачі роздягалися та залишали свій одяг рабам, що називался capsarii, сумно відомим в давні часи своєю непорядністю.[8] Аподітеріум являє собою просторе приміщення з кам'яними сидіннями вздовж двох стін (h, h). Освітлювання здійснюється через скляне вікно. В приміщенні було шість дверей, одні з яких вели до тепідаріума (D) та інші — до фрігідаріума (C), в якому знаходилася холодна ванна для пірнання (відома, як loutron, natatio, natatorium, piscina, baptisterium або puteus; терміни «natatio» та «natatorium» (від лат. «natare» — плавати) вказують на те, що деякі з цих ванн були, власне кажучи, басейнами. Ванна в цьому приміщенні робилася з білого мармуру і мала перед собою дві мармурові сходинки.

Тепідаріум[ред.ред. код]

З фрігідаріума купальщик, який бажав відвідати теплі ванни та «попаритися», входив до тепідауріма (D). Зазвичай в тепідаріумі не було води — приміщення просто підігрівалося за допомогою теплого повітря до комфортної температури, для того, щоби призвичаїти тіло до високих температур перед відвідуванням парної та гарячих ванн, а також при виході з них — для попередження занадто різкого зниження температури. В Помпеї це приміщення використовувался також в якості аподітеріума для тих, хто прийняв гарячу ванну. На стінах кімнати були розташовані спеціальні відділення для одягу, розділені фігурами Атлантів або Теламонів, що виступають зі стіни, підтримуючи оздоблений карниз.

В приміщенні також знаходилися три бронзових лави, що нагрівалися за допомогою внутрішньої системи опалення гіпокауст (Greek hypocauston < hypo "під" + kaio "горіти") або бронзової жаровні (foculus). Процес сидіння та "пітніння" поблизу такої жаровні називався лат. ad flammam sudare.[9] — «потіти над пламенем».

Використання тепідаріума[ред.ред. код]

Тепідаріум зазвичай був найбільш оздобленим приміщенням в лазнях. В основному, він використовувася просто для відпочинку або змащування відвідувачів. В Старих Лазнях в Помпеї підлога тепідаріума оздоблена мозаїкою, арочна стеля оздоблена ліпниною та живописом, стіни червоного кольору.

Змащування відвідувачів виконувалося рабами, відомими як унктори(unctores) або аліпти (aliptae). Ця процедура робилася перед гарячими ваннами, або після холодної вани перед одяганням, для перевірки шкірного дихання[10]. В деяких лазнях для цього існувала спеціальна кімната (дестріктаріум або ункторіум).

Кальдаріум[ред.ред. код]

Кальдаріум в Старих Лазнях

З тепідаріума відчинялися двері в кальдаріум (E), мозаїчна підлога якого знаходилася просто над піччю або гіпокаустом. Стіні тепідаріума так само були пустотілими, формуючи великий повітропровід, заповений нагрітим повітрям. В одному кінці приміщення знаходився круглий басейн (лабрум), в іншому — прямокутна ванна (пуелос, альвеус, соліум). Лабрум заповнювася холодною водою, яка виливалася на голову відвідувачу перед виходом з кімнати. У зв'язку з високою температурою в приміщенні кальдаріум майже не оздоблювався.

Лаконікум[ред.ред. код]

В Старих Банях не було лаконікума, який являв собою кімнату з повітрям, гарячішим, ніж в кальдаріумі та використувався лише для потіння, не маючи ванни. Деякі джерела вказують на те, що його використання було запроваджено в Римі за Агріппи[11]. Інші назви лаконікума — судаторіум та асса.

Службові приміщення[ред.ред. код]

Трьохрівневий водяний бойлер (міларіум)

Аподітеріум з'єднувався проходом (q), який називався преферніум або пропінеум, з жерлом пічі (r), проминаючи цей прохід, ми виходимо в кімнату M, into which the praefurnium projects, and which is entered from the street at c. It was assigned to the fornacatores, or persons in charge of the fires. Одні з двох сходів, наявні в приміщенні, ведть на дах лазень, інші — до бойлерів з водою.

В лазні використовувалося три бойлери: кальдаріум вас — для гарячої води; тепідаріум — для теплої води та фрігідаріум — холодний бойлер. Тепла вода подавалася в ванни за допомогою труби, зображеної на плані. Underneath the hot chamber was set the circular furnace d, of more than 7 ft. in diameter, which heated the water and poured hot air into the hollow cells of the hypocaustum. It passed from the furnace under the first and last of the caldrons by two flues, which are marked on the plan. Бойлер для гарячої води розташовувався безпосередньо над піччю, і по мірі забирання води, поповнювався з тепідаріума, який розташовувався трошки вище і далі від пічі. Вода в тепідаріумі була вже істотньо підігрітою за рахунок розтошваної поруч піча та гіпокауста під бойлером, таким чином, поповнення бойлера для гарячої води майже не впливало на температуру води. Тепідаріум же поповнювався з третього — найдальшого бойлера, холодна вода в який подавалася безпосередньо з резервуару за ним. Бойлери не збереглися до нашого часу, проте їх відбитки чітко проглядаються, що дозволяє зробити висновки про їх розміри та розташування. Існує припущення, що ці бойлери називалися міліаріа у зв'язку з їх подібністю до дорожнього стовпа міліаріум.[12]

Жіночі лазні[ред.ред. код]

Жіноча лазня

Суміжні, менші за розміром приміщення, призначалися для жінок. Через вхід b, який вів до невеличкого вестибюля (m), відвідувачка потрапляла в аподитеріум (H), в якому, так само, як і в чоловічій лазні, було влаштовано лавки (pulvinus, gradus) по всіх стінах приміщення

Навпроти входу до аподітеріума розташований вхід в тепідаріум (G). Останній також сполучається з thermal chamber (F), on one side of which is a warm bath in a square recess, and at the farther extremity the labrum. Під підлогою приміщення була порожнина, а в стінах були зроблені вентиляційні отвори, так само, як в чоловічій частині

Призначення[ред.ред. код]

Окрім трьох згаданих основних приміщень, лазні часто включали палестру або відкритий спортивний майданчик, де чоловіки грали в ігри з м'ячем або займалися спортом, зокрема, важкою атлетикою та метанням диска. Чоловіки мастилися олією (оскільки мило все ще було предметом розкошу і не набуло широкого вжитку) та приймали душ. Залишки олії видалялися за допомогою стрігіла. Часто заможні відвідувачі приходили у супроводі капсаріуса (capsarius) — раба, який ніс рушники, олію та стрігіли, а також пильнував їх, тому що в лазнях промишляли кишенькові злодії.

Культурна значимість[ред.ред. код]

Лазні посідали значне місце в побуті стародавніх римлян. Збудовані як публічні заклади, вони були доступні та використоувалися всіма прошарками населення, як бідними, так і багатими, окрім рабів, які туди не допускалися. Відвідувач лазні міг їсти, займатися спортом, читати, вживати алкоголь, спілкуватися, лаяти політиків. Сучасним еквівалентом лазні в західній культурі може служити поєднання бібліотеки, галереї мистецтв, магазину, бару, спортзалу та спа-салону.[13]. В слов'янському світі сучасні лазні, особливо високого рівня, як публічні, так і приватні, зберегли майже все від давньоримських, окрім архітектури та, можливо, мистецьких закладів.

Існує повір'я, що одного разу іноземець запитав римсього імператора, чому той приймає ванну один раз на день. Імператор відповів: «У мене немає часу приймати ванну двічі на день».[14]

Лазні часто зводилися імператорами для того, щоби заробити прихильність населення або створити пам'ятку їхньої щедрості та шляхетності. Багаті римляни влаштовували «дні відкритих дверей» — безкоштовний вхід до лазень за свій кошт для набуття прихильності громадян. Наприклад, сенатор, який сподівався стати трибуном міг оплатити вхід в одну з лазень в свій день народження, щоби стати відомими населенню округи.

Розташування[ред.ред. код]

Лазні будувалися повсюди в імперії. В разі наявності гарячих джерел терми розбудовувалися навколо них. В іншому разі для нагрівання води за допомогою пічі (praefurnium) використовувалася система гіпокаустa

Руїни давньоримських лазень[ред.ред. код]

Велика кількість давньоримських лазень дійшла до нашого часу в різному ступені збереження. Найвідоміші: давньоримські лазні в м. Баз, Англія, а також Лазні Каракалли, Лазні Діоклетіана, Лазні Тіта, Трайанові Лазні в Римі та лазні в Варні.[15]

Додатково[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Harry B. Evans, Water Distribution in Ancient Rome (University of Michigan Press, 1994, 1997), pp. 9-10 online.
  2. Varro, De Ling. Lat. ix. 68, ed. Müller (cited by Rich, 183)
  3. Cicero, Ad Atticum ii. 3.
  4. Cicero, Ad Fam. xiv. 20 (cited by Rich, 183).
  5. Juv. Sat. vii. 233 (cited by Rich, 184)
  6. Схема з Harpers Dictionary of Classical Antiquities entry
  7. Pro Cael. 26 (cited by Peck)
  8. Dig. xlvii. 17 (cited by Peck)
  9. Suet. Aug. 82 (cited by Peck)
  10. Galen. x. 49 (cited by Peck)
  11. Dio Cass. liii. 27 (cited by Peck)
  12. Pallad. i. 40; v. 8 (cited by Peck)
  13. http://www.pbs.org/wgbh/nova/lostempires/roman/
  14. http://www.pbs.org/wgbh/nova/lostempires/roman/day.html
  15. http://www.ancient-bulgaria.com/2008/05/09/the-roman-thermae-in-varna/

Посилання[ред.ред. код]