Термополіроване скло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скляний фасад факультета права Кембриджського університету

Термополіро́ване скло — поширений вид листового скла, що широко використовують у будівництві. Виготовляється таке скло методом термічного формування на розплаві металу, наприклад олова або свинцю. Цей метод виготовлення скла називається флоат-методом (від англ. float — плавати, спливати) — його у 1952 р. винайшов Аластер Пілкінгтон. Флоат-метод дає змогу одержувати скло високої якості у великих кількостях. У порівнянні із традиційними методами виготовлення скла (метод Еміля Фурко, тягнене скло) флоат-метод продуктивніший, якість одержуваного скла стабільна. Сутність флоат-методу складається з наступних етапів: зі скловарної печі скло надходить на охолодження й відпал не відразу, а через спеціальну ванну з розплавленим оловом, і не по вертикальній площині у вигляді стрічки, а по горизонтальній. Дана технологія надає флоат-склу виняткову рівність і відсутність будь-яких видимих дефектів на поверхні. З винаходом флоат-методу зникла необхідність у додатковому поліруванні й шліфуванні скла. Флоат-скло вирізняється високою оптичною прозорістю, ідеально пласкими й паралельними поверхнями. Як правило, флоат-скло виготовляється товщиною від 3 до 19 мм. Можна одержати флоат-методом скло тонше 3 мм, однак у будівельних цілях таке скло використовувати не бажано. З нього виготовляють склопакети для вікон і дверей, скляні меблі, акваріуми, вітрини для торговельного устаткування, скляні вітрини магазинів, використовують для засклення лоджій і балконів.

Посилання[ред.ред. код]

Флоат скло: виготовлення, застосування