Терморегуляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Терморегуля́ція (від грец. τέρμη «жар, тепло» і лат. regulo «впорядковую») — сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища. Найкраще та найстабільніше терморегуляція працює у людини та деяких інших теплокровних тварин (переважно ссавців і птахів), у яких температура підримується на майже сталому рівні, незалежно від змін температури зовнішнього середовища, у цих організмів терморегуляція є одним із аспектів гомеостазу. Крім них, багато організмів, від хребетних тварин до рослин, включаючи багатьох «холоднокровних», мають різноманітні рівні та методи терморегуляції, що дозволяють в певних межах регулювати температуру тіла.

Види терморегуляції у теплокровних[ред.ред. код]

Розрізняють такі види терморегуляції у теплокровних:

  1. Ендотермія — здатність деяких організмів контролювати температурами своїх тіл за допомогою внутрішніх засобів, наприклад, тремтіння м'язів або внутріклітинних засобів. Протилежність ендотермії — екзотермія.
  2. Гомойотермія — терморегуляція, що дозволяє підтримувати постійну внутрішню температуру тіла попри зовнішній вплив.
  3. Тахіметаболізм — вид терморегуляції, характерний для організмів із високим рівнем основного обміну, тобто швидкості метаболізму у стані спокою. Тахіметаболічні організми, по суті, зберігають високу активність протягом всього часу. Хоча їх основний обмін і повільніший їх швидкість основного обміну с активному стані, різниця не така велика, як у брадіметаболічних організмах. Тахіметаболічні організми зазвичай потребують більше їжи та гірше переносять її нестачу.

Механізми терморегуляції у гомойотермних[ред.ред. код]

Пошук затінку — один з методів охолодження: пташенята темного крячика використовують для цього тінь від дорослого альбатроса чорноногого

В залежності від механізму розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію у гомойотермних організмів.

Розвиток терморегуляції у гомойотермних, терморегуляція у людини[ред.ред. код]

Терморегуляція розвинулася в процесі еволюції як пристосовна реакція організму на мінливість температурних умов існування.

Терморегуляція здійснюється рефлекторно, під впливом подразнень, що надходять з терморецепторів шкіри, внутрішніх органів і слизових оболонок.

Центр терморегуляції міститься в гіпоталамусі й підпорядкований корі великих півкуль головного мозку.

Терморегуляція у немовлят — недосконала, здійснюється переважно за рахунок судинних реакцій і змін теплопродукції. Зниження температури середовища на 1°С підвищує основний обмін у немовлят на 5%, тоді як у дорослої людини — лише на 1%.

В похилому і старечому віці терморегуляція частково порушується, збільшується амплітуда добових і сезонних коливань температури тіла.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела і література[ред.ред. код]

  • Березовський В.Я. Терморегуляція // Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 11. кн.1., 1984, К,, стор. 218
  • Слоним А.Д. Животная теплота и её регуляция в организме млекопитающихся., М.-Л., 1952 (рос.)
  • Иванов К.П. Мышечная система и химическая терморегуляция., М.-Л., 1965 (рос.)
  • Иванов К.П. Биоэнергетика и температурный гомеостазис., Л., 1972 (рос.)
  • Winter wonderland. «Моя наука». (укр.)