Термінальний сервер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Термінальний сервер (англ. terminal server) — сервер, що надає клієнтам обчислювальні ресурси (процесорний час, пам'ять, дисковий простір) для вирішення завдань. Технічно термінальний сервер — надпотужний комп'ютер (або кластер), підключений до мережі з термінальними клієнтами — у котрих є, як правило, малопотужні або застарілі робочі станції або спецрішення для доступу до термінального сервера. Термінальний сервер служить для віддаленого обслуговування користувача з наданням робочого столу.

Процес роботи[ред.ред. код]

Термінальний клієнт після встановлення зв'язку з термінальним сервером пересилає на останній дані (натисненням клавіші, переміщенням миші), що вводяться, і, можливо, надає доступ до локальних ресурсів (наприклад, принтер, дискові ресурси, пристрій читання смарт-карт, локальні порти (Com/lpt)). Термінальний сервер надає середовище для роботи (термінальна сесія), в якій виконуються додатки користувача. Результат роботи сервера передається на клієнта, як правило, це зображення для монітора і звук (при його наявності).

Переваги термінального сервера
  • Зниження тимчасових витрат на адміністрування
  • Підвищення безпеки — зниження ризику інсайдерських зломів
  • Зниження витрат на програмне і апаратне забезпечення
  • Зниження витрати електроенергії
Недоліки
  • Концентрація всієї функціональності в рамках одного (декількох) серверів — вихід з ладу будь-якого елементу між додатком і клієнтами (сервер, комутатори, СКС) приводить до простою багатьох користувачів.
  • Посилюються негативні наслідки помилок конфігурації і роботи ПЗ (наслідки помилок позначаються не на окремих користувачах, а на всіх користувачах сервера відразу ж)
  • Проблеми з ліцензуванням (деяке ПЗ не передбачає роботи декількох користувачів на одному комп'ютері або вимагає використання дорожчих версій).

Проблеми ліцензування[ред.ред. код]

В умовах використання вільного ПО (такого, як X Window System) проблема ліцензування не виникає. Для ПО, що передбачає в ліцензійній угоді обмеження на кількість копій/користувачів, виникає скрута.

В умовах термінального сервера можуть використовуватися наступні моделі ліцензування:

  • Per seat (per device — на робоче місце) — для кожного пристрою (тонкого клієнта або робочої станції) потрібна окрема ліцензія, незалежно від кількості користувачів. Подібна схема використовується при ліцензуванні Terminal Services у складі Windows Server.
  • Per user (на користувача) — для кожного користувача (незалежно від числа одночасно працюючих користувачів) потрібна окрема ліцензія.
  • Per connection (конкурентна ліцензія) — для кожного з'єднання потрібна окрема ліцензія, при цьому кількість користувачів/робітників місць не грає ролі — важлива кількість одночасно обслуговуваних користувачів.

Таку систему ліцензування використовує Citrix Metaframe. В цьому випадку існує 'пул ліцензій', кожне нове з'єднання забирає одну ліцензію з пулу. Ліцензія повертається в пул при закінченні з'єднання.

У багатьох крупних пакетах ПО передбачається особливий сервіс — сервер ліцензій (додаток, що займається обліком, видачею і прийомом ліцензій). В умовах крупних мереж рекомендується виділення під сервер ліцензій окремого комп'ютера (або декілька — для резервування).

Види термінальних серверів[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Тодд Мазерс. Частина ІІІ. Реалізація служб терміналів і пакету Citrix Metaframe // Адміністрування Windows Server 2003/2000 на термінальному сервері = Windows Server 2003/2000 Thin Client Solutions. — 3-і ізд. — М.: «Вильямс», 2007. — С. 1072. — ISBN 1-57870-276-3