Тета1 Оріона С

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Θ1 Оріона C
TrapeziumStars.jpg
Тета1 Оріона С


Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір’я Оріон
Пряме піднесення 05h 35m 16.5s
Схилення −05° 23′ 24″
Видима величина (V) 5.13
Характеристики
Спектральний клас O6pe V
U-B показник кольору −0.88
B-V показник кольору +0.02
Тип змінної  ?
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +28 км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: −0.92 мас/рік

за схиленням: 0.13 мас/рік

Паралакс (π) −1.85 ± 2.12 мас
Відстань 1500 світлових років
460 парсек
Абсолютна величина (MV) −3.2
Подробиці
Маса 40 M
Радіус 8 R
Світність 251 000 L
Ефективна температура 45 500  K
Металічність [Fe/H]  ?
Обертання ~112 km/s
Вік 1.2 × 106 років
Інші позначення
41 Ori C, HR 1895, HD 37022, SAO 132314, V1016 Ori.
Посилання
SIMBAD дані для HD+37022

Θ1 Оріона C є наймасивнішою і, відповідно, найяскравішою зорею розсіяного скупчення Трапеція Оріона, яке розташоване у центрі Туманності Оріона.

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Ця зоря має спектральний клас O6. Завдяки своїй високій ефективній температурі Θ1 Оріона C випромінює максимум енергії в ультрафіолеті й тому її блиск набуває блакитного кольору. Її видима зоряна величина становить 5,1. При відстані від Землі в 1500 світлових років це відповідає абсолютній зоряній величині біля −3,2.

Θ1 Оріона C вкупі з іншими масивними зорями скупчення Трапеції Оріона забезпечує ультрафіолетове опромінення газу та пилу Туманності Оріона, що спричинює іонізацію газу та його повільного «видування» з області зайнятої цими зорями. Внаслідок своєї високої світності дана зоря генерує відтік плазми з зовнішніх шарів зоряної атмосфери зі швидкостями до 1000 км сек., що створює зоряний вітер в тисячу разів потужніший за сонячний вітер.

Інфрачервоні зображення зорі Θ1 Оріона C свідчать, що вона насправді є тісною подвійною системою з періодом обертання P = 11 років та ексцентриситетом орбіти e=0,53 - 0,59.[1] Знаючи спостережуване кутове розділення компонент подвійної системи в 0,"037[2] можна визначити відстань до неї, яка лежить у межах від 410 до 456 парсек.[1] Цікаво, що зоря Θ1 Оріона C також показує змінність випромінювання в оптичному та рентгенівському діапазонах з періодом P=15,422 доби.

Еволюція[ред.ред. код]

Відповідно до сьогоденних уявленнь про зоряну еволюцію після закінчення термоядерних реакцій горіння водню в центрі зорі Θ1 Оріона C перетвориться згодом на червоного надгіганта й через кілька мільйонів років закінчить свою еволюцію спалахом наднової.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Kraus et al. 2009A&A...497..195K
  2. Schertl et al. 2003A&A...402..267S
  • Gagne Marc, et al. Periodic X-Ray Emission from the O7 V Star θ1 Orionis C // Astrophysical Journal Letters. — 478 (1997) (2) С. L87–L90. DOI:10.1086/310558.
  • Walborn N. R. Systematic variations in the spectrum of Theta-1 Orionis C // Astrophysical Journal. — 243 (1981) (1) С. L37–L39. DOI:10.1086/183438.

Посилання[ред.ред. код]