Тетрахорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тетрахо́рд (греч. τετράχορδον, букв. чотирьохструнник) — чотири ступені звукоряду, розташовані в діапазоні кварти. В тональній системі кожна октава має два тетрахорди: I, II, III і IV ступені складають нижній тетрахорд, а V, VI, VII і VIII — верхній.

Поняття тетрахорду походить з давньогрецької музичної теорії. Тетрахорди розглядалися як основа октавних ладів, а також «повної системи» — звукоряду, що представляв увесь використовуваний діапазон.

Залежно від інтервального складу, розрізняли 3 нахили, або роди (génē) тетрахордів: діатонічний, хроматичний й енгармонічний.

Діатонічний тетрахорд
  • Хроматичний починався з інтервалу малої терції, після чого йшли два півтони (на думку Дж. Чалмера інтервал міг складати 249—398 центів[1]). Сучасною нотацією такий тетрахорд можна записати так:
Хроматичний тетрахорд
  • Енармонічний починався з інтервалу близького великій терції (на думку Дж. Чалмера не менше 398 центів[1]), після чого йшли інтервали близькі чверті тону. Такий тетрахорд у сучасній нотації матиме такий вигляд:
Енармонічний тетрахорд

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Див. John Chalmers. Divisions of the Tetrachord. Hanover NH, 1993


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.