Тефія (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тефія
Tethys

PIA07738 Tethys mosaic contrast-enhanced.jpg
Тефія, сфотографована «Кассіні»

Дані про відкриття
Дата відкриття 21 березня 1684
Відкривач(і) Джованні Доменіко Кассіні
Планета Сатурн
Номер III
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 294 619 км[1]
Перицентр 294 619 км
Апоцентр 294 619 км[2]
Орбітальний період 1,887802 діб
Ексцентриситет орбіти 0,000[3]
Нахил орбіти 1,12° до площини екватора планети[3]
Фізичні характеристики
Діаметр 1076,8 × 1057,4 × 1052,6 км[4]
Середній радіус 533,00 ± 0,70 км[5]
Маса 6,17449 ± 0,00132×1020 кг[6] [5]
Густина 0,9735 ± 0,0038 г/см³[5]
Прискорення вільного падіння 0,145 м/с²
Друга космічна швидкість 0,393 км/с
Період обертання навколо своєї осі 1,887802 діб[3]
Нахил осі обертання
Альбедо 1,229 ± 0,005[7]
Температура поверхні 86 К
Атмосфера відсутня
Інші позначення
Сатурн III

Те́фія (лат. Tethys, грец. Τηθύς) — п'ятнадцятий за віддаленістю від планети супутник Сатурна.

Відкриття[ред.ред. код]

Відкритий Джованні Кассіні в 1684 році. Діаметр 1055 км.

Супутник названий Джоном Гершелем на честь титаниди Тетії, доньки Урана і Геї, дружини Океана із грецької міфології.

Тефія досліджувалась космічними апаратами Піонер-11 (1979), Вояджер-1 (1980), Вояджер-2 (1981) тп Кассіні (2004), що пролітали повз неї.

Орбіта[ред.ред. код]

Радіус орбіти 295 тис. км.

Тефія має два малих (розміром 20 км) співорбітальних супутника — Телесто та Каліпсо, які розташовані на 60° попереду і позаду Тефії — в так званих точках Лагранжа.

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Тефія має низьку щільність речовини (0,98 г/см³), що вказує на те, що вона складається переважно із льоду із малим домішком гірської породи. Поверхня Тефії дуже світла, по альбедо вона друга після Енцелада.

Вирізняється кратером Одісей діаметром 400 км та велетенським каньйоном Ітака, який простягнувся на 3 тис. км шириною 100 км.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Обчислено, використовуючи значення μ з http://cfa-www.harvard.edu/iau/NatSats/NaturalSatellites.html
  2. Так як ексцентриситет рівний нулю, то супутник рухається по коловій орбіті.
  3. а б в http://exp.arc.nasa.gov/downloads/celestia/data/solarsys.ssc
  4. http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2006/pdf/1639.pdf
  5. а б в Jacobson R. A., Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et.al. The gravity field of the saturnian system from satellite observations and spacecraft tracking data // The Astronomical Journal. — 132 (December 2006) С. 2520-2526.
  6. R.A. Jacobson et al The GM values of Mimas and Tethys and the libration of Methone // Astronomical Journal. — 132 (2005) С. 711.
  7. A. Verbiscer et al. (2007). "Enceladus: Cosmic Graffiti Artist Caught in the Act". Science 315: 815.

Див. також[ред.ред. код]


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.