Технічне креслення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Машинобудівні кресленики

Техні́чне кре́слення — курс креслення, в якому розглядаються прийоми і правила виконання та оформлення креслеників машин та їх деталей, конструкцій, будівель та інших технічних об'єктів.

Технічні кресленики, як важлива складова частина конструкторської документації, визначають конструкцію виробу та містять необхідні дані для розроблення, виготовлення, контролю, монтажу, експлуатації та ремонту виробу[1]. Такі кресленики повинні містити вичерпні відомості не тільки про форму та будову, а й про розміри, з'єднання деталей, матеріали, якість обробки поверхонь, необхідні для виготовлення деталей і складання виробу. На основі даних з креслеників розробляють всі інші технічні документи (карти технологічних процесів, інструкції, технічні умови та ін.), необхідні для здійснення виробничого процесу.

Курс «Технічне креслення» базується на теоретичних основах нарисної геометрії та проекційного креслення і служить основою технічної підготовки інженерів

Термінологія[ред.ред. код]

В українській мові у значенні терміну «креслення» (документ) вживається «кресленик»[2] та «креслюнок» [3].

За ДСТУ 3321:2003[1] у системі конструкторської документації, у довідковій та навчально-методичній літературі, що стосується конструкторської документації слід вживати «кресленик» (слово «креслення» вживається лише у значенні процесу створення кресленика).

Підрозділи технічного креслення[ред.ред. код]

У кожній галузі виробництва зміст креслеників має свої особливості (зображення специфічних для цієї галузі об'єктів). Звідси походять назви окремих підрозділів технічного креслення:

Класифікація креслеників[ред.ред. код]

За змістом і призначенням кресленики у технічному кресленні поділяються на наступні види[1]:

  • кресленик деталі (робоче креслення) — кресленик, який містить зображення деталі та інші дані, необхідні для її виготовлення і контролю;
  • складальний кресленик (кресленик складальної одиниці) — кресленик, що зображує вироби, (складальні одиниці) та інші дані, необхідні для їх складання (виготовлення) і контролю;
  • кресленик загального виду — кресленик, який визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин і пояснює принцип роботи виробу;
  • теоретичний кресленик — кресленик, який визначає геометричну форму (обриси) виробу і координати розташування складових частин;
  • габаритний кресленик — кресленик, що містить контурне (спрощене) зображення виробу з габаритними, установними і приєднувальними розмірами;
  • монтажний кресленик — кресленик, який містить контурне (спрощене) зображення виробу, а також дані, необхідні для його встановлення (монтажу) на місці експлуатації;
  • кресленик на пакування — кресленик, що містить дані, необхідні для запаковування виробу.

Відповідно до етапів виробничого процесу (виготовлення заготовок і деталей, складання виробів, налаштування і т.п.), а також залежно від їхнього призначення й використання всі машинобудівні кресленики діляться на наступні види:

  • кресленики виробів основного виробництва, що зображують вироби, що виготовляються даним виробництвом, і їхні складові частини;
  • кресленики виробів допоміжного виробництва — спеціальних інструментів, пристроїв, моделей, прес-форм і т.д., призначених для виготовлення виробів основного виробництва;
  • кресленики технологічні — кресленики, що зображують заготовки, а також кресленики, призначені для виконання й контролю окремих технологічних операцій;
  • кресленики експлуатаційні — графічні документи, що пояснюють інструкції з налаштування, регулювання, обслуговування виробів і їхніх частин;
  • кресленики заявочні й патентні — кресленики, що стосуються оформлення документів винахідництва і раціоналізації.

Кожен з перерахованих видів креслеників складається із зображення виробу (групи, вузла, деталі), різних написів, що поміщають як безпосередньо в самих зображеннях, так і на вільному від них полі кресленика, розмірів і різних умовних позначок. Незалежно від типу, призначення й змісту всі технічні кресленики виконуються й оформляються за однаковими правилами, встановленими стандартами[4]. Ці правила спрощують креслярські роботи, надають графічним документам більшої однозначності і полегшують їхнє читання.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять.
  2. Кресленик Словник української мови у 11 томах Київ, Наукова думка 1970-1980.
  3. Креслюнок Словник української мови у 11 томах Київ, Наукова думка 1970-1980.
  4. ГОСТ 2.109-73 Единая система конструкторской документации. Основные требования к чертежам.

Джерела[ред.ред. код]

  • ДСТУ ISO 128-1:2005 Кресленики технічні. Загальні принципи оформлення. Частина 1. Передмова та покажчик понять стандартів ISO серії 128 (ISO 128-1:2003, IDT)
  • Островський О. Інженерне креслення з додатком основ комп'ютерного креслення (CAD): Навчальний посібник для студентів технічних навчальних закладів .- Львів: Оксарт, 1998. — 184 с. — ISBN 966-7113-27-2
  • Інженерна графіка: креслення, комп'ютерна графіка:Навчальний посібник / За ред. А. П. Верхоли .— К.: Каравела, 2005 .- 304 с.- Вища освіта в Україні. — ISBN 966-8019-35-0